Покращання результатів та якості життя хворих після реконструктивно-відновних операцій, як актуальна проблема колопроктології. Формування тонкокишкових і товстокишкових анатомо-функціональних резервуарних конструкцій після правобічної геміколектомії.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Пойда Олександр Іванович, кафедра хірургії №1, Національний медичний університет імені О.О. Бурка Анатолій Олексійович, кафедра хірургії № 4, Національний медичний університет імені О.О. Захист відбудеться "4 ""вересня "2008 р. о 13 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті імені О.О. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Проте, після видалення функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема ілеоцекального відділу, ободової кишки, ампули прямої кишки та її сфінктерного апарату, завершення оперативного втручання у 13,5-92,6% хворих формуванням ілео-, колостоми виникають тяжкі форми рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, втрата функції континенції прямої кишки і, як наслідок, інвалідизація оперованих хворих, погіршання якості їх життя (Н.Н. Впровадження розроблених ними сучасних технологій, зокрема, циркулярних сшиваючих апаратів для відновлення безперервності кишечнику, резервуарних анатомо-функціональних конструкцій при видаленні функціонально-активних відділів товстої кишки, сфінктерзберігальних операцій за дистальної локалізації пухлин прямої кишки, сприяло певному покращанню результатів хірургічного лікування і якості життя оперованих хворих. Проте, після зазначених операцій функціональні результати часто бувають незадовільні, внаслідок надмірної активації моторно-евакуаторної функції, пригнічення всмоктувальної функції збережених після радикального етапу оперативного втручання відділів кишечнику, втрати резервуарної функції ободової і прямої кишки, сфінктерного апарату прямої кишки, недосконалості існуючих тонкокишкових і товстокишкових резервуарних конструкцій, найбільш технічно складних ілеоанального та колоанального анастомозів. 6.Впровадити в клінічну практику розроблену хірургічну тактику виконання реконструктивно-відновних операцій при видаленні функціонально-активних відділів товстої кишки. Практичне значення наукового дослідження полягає у розробці та впровадженні в клінічну практику нової тактики виконання реконструктивно-відновних операцій при видаленні функціонально-активних відділів товстої кишки, яка передбачає "моделювання" нових анатомо-функціональних конструкцій, розробку та впровадження нових методів сфінктерзберігальних операцій, більш досконалих способів зєднання відрізків кишечнику, профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, визначення функціональних результатів та якості життя оперованих хворих.Проведений огляд джерел літератури з актуальних питань реконструктивно-відновної хірургії товстої кишки, зокрема, профілактики тяжких патологічних станів: рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції, керованості процесом випорожнення після екстирпації прямої кишки, які виникають внаслідок видалення функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема, ілеоцекального відділу, ободової та прямої кишки, формування класичних терміно-термінальних, терміно-латеральних, латеро-латеральних анастомозів, післяопераційних ускладнень.Проведені експериментальні дослідження, спрямовані на розробку нової тактики виконання реконструктивно-відновних операцій при видаленні функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема, застосування анатомо-функціональних, у тому числі резервуарних конструкцій після правобічної геміколектомії, колектомії, колектомії з передньою резекцією або екстирпацією прямої кишки, після низької або наднизької передньої резекції, екстирпації прямої кишки, більш ефективні способи профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, що виникають після реконструктивно-відновних операцій. У пацієнтів дослідної групи використовували розроблені способи реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних операцій, зєднання відрізків кишечнику, профілактики та лікування післяопераційних ускладнень. Досить частими - у 86(63,7%) хворих, були значні розлади моторно-евакуаторної функції, функції всмоктування у відділах кишечнику, збережених після видалення функціонально-активних відділів товстої кишки, калоутворення та випорожнення. Доведено, що досить часто незадовільні результати реконструктивно-відновних операцій обумовлені переважно формуванням існуючих, недостатньо досконалих, анатомо-функціональних конструкцій зокрема, тонкокишкового резервуара після колектомії з резекцією прямої кишки, "неоректума" після наднизької передньої резекції, реконтинентних оперативних втручань під час екстирпації прямої кишки, способів формування ілеостоми-резервуара після колектомії та екстирпації прямої кишки і, як наслідок, недостатньо ефективною профілактикою постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції, некерованою фу