Покращення безпосередніх, віддалених та функціональних результатів реконструктивно-відновлювальних операцій, якості життя, медико-соціальної реабілітації хворих з ілео- і колостомами за рахунок диференційованого підходу до вибору оптимальних термінів.
Аннотация к работе
«Інститут невідкладної і відновної хірургії ім.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Міміношвілі Омарі Ісідорович, Державна установа «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. Гусака АМН України», заступник директора з лікувальної роботи; Донецький національний медичний університет ім. доктор медичних наук, професор Прилуцький Олександр Сергійович, Донецький національний медичний університет ім. доктор медичних наук, професор Тамм Тамара Іванівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри хірургії і проктології;На сучасному етапі розвитку абдомінальної хірургії (колопроктології) актуальність проблеми широкого впровадження в клінічну практику реконструктивно-відновлювальних операцій (РВО) на товстій кишці (ТК) щорічно зростає, що обумовлено неухильним зросттанням показників захворюваності населення більшості цивілізованих країн світу на колоректальний рак, виразковий коліт (ВК), хворобу Крона (ХК), дивертикульоз товстої кишки та інші. Прагнення хірургів до забезпечення найбільш повноцінної реабілітації оперованих хворих спонукає до всебічного вивчення реконструктивно-відновлювальної хірургії ТК, оскільки багато питань щодо виконання РВО хворим з ілео-і колостомами залишаються дискусійними й невирішеними. Відновлювальні операції у хворих з ілео-та колостомою, оперованих із приводу ВК і БК, - особливий розділ хірургії ТК, тому що виконання РВО при цих захворюваннях відрізняється термінами їх виконання, обсягом хірургічного втручання, особливостями післяопераційної терапії через схильність до виникнення рецидивів і загострень основного захворювання. Розробити нові і удосконалити традиційні види РВО у хворих на ВК і ХК для покращення безпосередніх, віддалених і функціональних результатів лікування, якості життя оперованих хворих. Розроблена нова тактика й підхід до відновлення КБ у хворих з короткою куксою прямої кишки залежно від варіантів її розташування і топографоанатомічних взаємин із суміжними органами.Уперше розроблено комплекс консервативної терапії у хворих на хронічні неспецифічні запальні захворювання ТК з ілео-та колостомою залежно від типу виконаної на першому етапі операції, локалізації ураження й характеру перебігу захворювання.Так, у пацієнтів з травмою кишки максимальний показник питомого обєму кишкових крипт настав через 3 місяці спостереження й практично зберігався до 4,5 місяців, у той час, як аналогічний показник у хворих на рак товстої кишки перебуває в межах максимальних значень і не має статистично значимих відмінностей (р>0,05) у період від 4,5 до 7 місяців. Найбільш низькою частота післяопераційних ускладнень була при відновленні БК шляхом формування колоректальних анастомозів за допомогою одноразових циркулярних степлерів, найбільш високою - у хворих, при відновлені БК шляхом низведення товстої кишки поза анальний канал за методом Дюамеля і, особливо у тих випадках, коли кукса практично була відсутня чи була воронкоподібною до 3 см довжиною. Усього оперовано 228 хворих (116 хворих склали основну групу й 112 хворих - контрольну групу). У хворих, які на першому етапі перенесли операцію типу Гартмана, найчастіше констатовані такі ускладнення, як неспроможність швів колоректального анастомозу - у 8 (7,1±2,4%) хворих контрольної та у 3 (2,6±1,5%) - основної групи; ранню спайкову гостру кишкову непрохідність було відзначено у 7 (6,2±2,3%) хворих контрольної та у 3 (2,6± 1,5%) - основної групи. Найбільше число летальних результатів обумовлено перитонітом внаслідок неспроможності швів анастомозу - 3 (2,7±1,5%) хворих в контрольній та 2 (1,7±1,2%) - в основній групі, трохи менша кількість летальних результатів обумовлена перитонітом внаслідок абсцесу, що розкрився в черевну порожнину, по 1 хворому (0,9±0,9%) у кожній групі; внаслідок серцево-судинної недостатності й набряку легенів - 2 (1,7±1,2%) пацієнти контрольної групи та 1 (0,9±0,9%) - основної; внаслідок післяопераційної пневмонії і кровотечі з верхніх відділів травного тракту (гострих виразок шлунку) - померло по 1 хворому контрольної групи.У дисертаційній роботі наведене науково-теоретичне обгрунтування і вирішення актуальої проблеми забезпечення оптимальних безпосередніх, віддалених, функціональних результатів і якості життя хворих з ілео-і колостомами, оперованих з приводу раку, дивертикульозу, дифузного сімейного поліпозу, травм, виразкового коліту, хвороби Крона товстої кишки, через що були виконані РВО, за рахунок диференційованого підходу до вибору виду, способу й термінів виконання РВО, вдосконалення існуючих і розроблення нових РВО, із пріоритетним формуванням апаратних (степлерних, компресійних) анастомозів, використанням лапароскопічних технологій, розробки алгоритму післяопераційного ведення хворих з урахуванням особливостей клінічного перебігу зазначених захворювань.