Регулювання зайнятості населення в Україні - Курсовая работа

Актуальність теми: Найважливішим критерієм соціальної орієнтованості економіки є відношення до зайнятості в державі на всіх рівнях. Соціальний захист населення від безробіття здійснюється державною службою зайнятості в умовах поліпшення ситуації на ринку праці, що характеризується підвищенням рівня зайнятості населення і зниженням рівня безробіття. Законодавством передбачено, що держава гарантує всім громадянам, незалежно від походження, соціального, майнового стану тощо, рівні можливості щодо вибору виду діяльності з урахуванням потреб особистих інтересів та суспільних потреб, забезпечення ефективної зайнятості через запобігання безробіттю, координацію діяльності у сфері зайнятості з іншими соціально-економічними напрямками через відповідні програми й державні органи. зайнятість ринок праця економічний Державною службою зайнятості - виконавчою дирекцією Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - з метою якнайшвидшого повернення незайнятих та безробітних громадян до професійної діяльності, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, підвищення мотивації до праці надається комплекс соціальних послуг і матеріальне забезпечення у випадку безробіття згідно з законом України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» у рамках здійснення заходів Державної програми зайнятості населення. Крім цього єдина технологія обслуговування населення (ЄТОНН) передбачає активізацію власних зусиль безробітного в пошуках роботи, підвищення його персональної відповідальності за соціальне становище.Ринок праці передбачає сукупність механізмів, які забезпечують координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж робочої сили, визначення її вартості, організацію оплати праці, соціальну опіку через підприємницькі структури. Отже, ринком праці називається система відносин між роботодавцем і працездатним населенням з укладенням трудових договорів (контрактів) щодо кількості, умов та оплати праці; між населенням і органами державного управління з забезпечення права здійснювати будь-яку економічну діяльність, захисту від дискримінації в сфері праці, допомоги і компенсацій при безробітті. Щорічні збитки від недовикористання трудового потенціалу являють собою серйозну небезпеку для економіки країни, оскільки негативно відображаються на стані виконання державного та місцевих бюджетів (зменшується загальна сума податкових платежів, яка надходить до держави, а отже, скорочуються інвестиції у всі галузі національного виробництва), у кінцевому підсумку це призводить до зниження рівня та якості життя населення. Суспільна (точніше, державна) власність на засоби виробництва, що мала місце у економіці нашої держави, довгий час обмежувала роль ринку та, як уже відомо, призвела до негативних наслідків. З проголошенням незалежності України, прийняттям нею Конституції, Законів “Про зайнятість населення”, “Про оплату праці”, “Про власність”, цілого ряду директивних та нормативних актів було усунено умови, при котрих держава монопольно диктувала підприємствам засоби та форми господарювання, створено необхідні передумови вільного, демократичного, самостійного вибору підприємствами найбільш прийнятних форм господарювання та поширеного застосування різних форм залучення людей до трудової діяльності.Становлення національного ринку праці в Україні повязують з ухваленням Закону "Про зайнятість населення" (1991). Процес формування національного ринку праці відбувається повільно, суперечливо і болісно, оскільки в минулому ця сфера була однією з найбільш здеформованих. Становлення вітчизняного ринку праці відбувалося в умовах різкого дисбалансу між попитом на працю та її пропозицією. Вивченню національного ринку праці та дослідженню його актуальних проблем присвятили свою увагу багато економістів та науковців. Як зазначила доктор економічних наук, професор Петрова І.Л. в журналі «Економіка та держава» №2/2005, масова еміграція з України спричинена такими обставинами: зростанням безробіття, великою різницею в рівні оплати праці в Україні та західних країнах, відсутністю перспектив професійного зростання, економічною нестабільністю, невизначеністю шляхів поліпшення рівня життя, відсутністю безпеки громадян тощо.У країнах, які перебувають у стадії формування ринкових відносин, коли елементи інфраструктури ринку праці не діють досить ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціонального регулювання, здійснюється державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці. Закон "Про зайнятість населення" дає визначення категорії зайнятості населення, права громадян у виборі виду діяльності, статусу безробітних, визначає право на допомогу по безробіттю, додаткові гарантії для окремих категорій населення, основні завдання служби зайнятості, механізм формування та використання фонду сприяння зайнятості населення, роль підприємств, установ і організацій в реалізації державної політики зайнятості.

Зміст

Вступ

1. Актуальні проблеми зайнятості населення в процесі формування ринку праці в Україні

1.1 Ринок праці як частина економічної системи

1.2 Формування ринку праці в Україні

2. Регулювання зайнятості населення в економіці України

2.1 Основи державного регулювання ринку праці

2.2 Основні напрямки та принципи державної політики щодо регулювання зайнятості населення

2.3 Методи стимулювання зайнятості населення

2.4 Концепція змішаного регулювання зайнятості населення - пріоритетний шлях розвитку ринку праці в Україні

ІІІ. Перспективи розвитку ринку праці України в умовах світової глобальної економіки

Висновки

Використана література