Підхід до регулювання вторинної зайнятості, виражений у вигляді моделі управлінського впливу на розвиток зайнятості в регіоні. Основні принципи державної політики України в області сприяння зайнятості, етапи управління та програми з її регулювання.
Аннотация к работе
Київський національний економічний університет імені Вадима ГетьманаЕфективна зайнятість, притаманна справедливому демократичному суспільству, передбачає надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сімї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення потреб; саме така зайнятість дозволяє кожному бажаючому реалізувати свої сутнісні сили у процесі праці, а також є надійним чинником соціального захисту [1, с. У наші дні в сфері праці та зайнятості відбулися істотні зміни: у багатьох людей змінився соціальний статус, порушилися звичні інтереси і цінності, став простежуватися обмежений попит на працю і як наслідок - зявилася безробіття. В даному контексті актуальним стає звернення до дослідження такого явища як вторинна зайнятість, що обумовлюється своєрідністю і характером розвитку всіх соціально-економічних процесів в суспільстві, в яких ринкова економіка затверджується як глобальний принцип соціальної і культурної динаміки. Здебільшого вторинна зайнятість розглядається в аспекті зайнятості населення в неформальному секторі економіки. В економічному плані вторинна зайнятість являє собою явище, орієнтоване на реалізацію як особистого, так і суспільного інтересу, на отримання додаткової заробітної плати, що дозволяє вториннозайнятому працівнику своєю працею забезпечити собі і своїй родині гідне існування, сприяти відтворенню своєї робочої сили і зростання ефективності суспільного виробництва.