Обґрунтування заходів регулювання трудової зайнятості населення в умовах сучасної економіки. Огляд виникнення та взаємозв’язку різноманітних форм власності на ринку праці. Рекомендації, щодо удосконалення механізму регулювання зайнятості населення.
Аннотация к работе
Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНТакі сталі тенденції у розвитку ринку праці України суттєво підривають ефективність національної економіки (за офіційними даними в Україні валовий внутрішній продукт у 1996 р. порівняно з 1990 р. скоротився до 43%, промислове виробництво - до 50%, а сільськогосподарське - до 59%), але вони повязані не з курсом ринкових перетворень, а з тим, що існуючі у теперішній час форми та методи державного регулювання зайнятості працездатного населення ще не в повній мірі враховують конюнктуру ринку праці, раніше сформовані напрями виробничої спеціалізації регіонів і відповідної галузевої структури зайнятості населення, орієнтації населення на самостійну зайнятість у різних сферах господарювання, появу нових категорій господарських субєктів (наприклад, підприємців, брокерів, ділерів, маклерів, банкірів, комерсантів та ін.) та нових видів зайнятості (наприклад, малий бізнес, підприємницька діяльність та ін.), ринковий характер зайнятості та ін. Дисертаційна робота базується також на результатах досліджень, що було проведено на кафедрі “Управління трудовими ресурсами” Донецького державного університету Міністерства освіти України у 1990-1997 рр. “Прискорення науково-технічного прогресу і підвищення продуктивності праці на промислових підприємствах”, №01860099056, “Соціально-економічні, організаційні та технологічні проблеми праці”, №01920003973, “Управління працею на промислових підприємствах”, №0196V013874. Теоретичною, методологічною і методичною основою проведеного дослідження стали положення економічної теорії, наукові праці вчених-економістів, соціологів, юристів, політологів, філософів, Закони України “Про зайнятість населення”, “Про власність”, “Про державний бюджет України”, Цивільний кодекс України, Кодекс законів про працю, законодавчі акти, постанови Кабінету міністрів України, накази та інструкції Міністерства праці та соціальної політики України, повідомлення та статистичні щорічники Міністерства статистики України, законодавчі акти, урядові рішення та постанови, методичні розробки щодо проблем регулювання трудової зайнятості економічно активного населення в умовах реформування економічних відносин. методичний підхід до розкриття взаємозвязку власності та зайнятості на ринку праці, який полягає у тому, що власність тісно взаємодіє з робочою силою, тому що праця (своя або чужа) є початком будь-якої власності і що зайнятість, яка висловлює сукупність взаємозвязків участі людей у суспільно корисній праці, завжди несе на собі відбиток відносин, безпосередньо обумовлених конкретною формою власності; методичний підхід до оцінки основних концептуальних напрямків функціонування сучасного ринку праці, що включає розгляд сутності, позначення позитивних сторін та критичний аналіз найбільш розповсюджених у економічній науці трактовок причин безробіття, огляд альтернативних доводів економістів - представників різних напрямків - у поясненні своїх поглядів на економічну роль держави у вирішенні проблем зайнятості та безробіття та обґрунтування свого бачення сучасного ринку праці як невідємної складової частини ринкової економіки у цілому, проблеми якої повинні вирішуватися комплексно, у сполученні з загальними засобами, що орієнтовані на стабілізацію та економічне зростання;Суспільна (точніше, державна) власність на засоби виробництва, що мала місце у економіці нашої держави, довгий час обмежувала роль ринку та, як уже відомо, призвела до негативних наслідків. З проголошенням незалежності України, прийняттям нею Конституції, Законів “Про зайнятість населення”, “Про оплату праці”, “Про власність”, цілого ряду директивних та нормативних актів було усунено умови, при котрих держава монопольно диктувала підприємствам засоби та форми господарювання, створено необхідні передумови вільного, демократичного, самостійного вибору підприємствами найбільш прийнятних форм господарювання та поширеного застосування різних форм привертання людей до трудової діяльності. Визначаючи власність як багатопланову систему громадських відносин, що включає у себе економічні, правові, політичні, національні, культурні, соціологічні, психологічні та інші підсистеми, можна стверджувати, що в умовах ринкової економіки до обєктів сучасної системи відносин власності слід відносити не тільки майно, але й робочу силу, форми, заходи організації праці (система Тейлора, стахановський рух, захід інженера Л.Ф. По-друге, стаття 2 оголошує, що власність виступає у трьох основних формах, при цьому визначення форми власності не надано.