Поняття та сутність трудових правовідносин, їхні ознаки, головний зміст та закономірності нормативного регулювання. Загальна характеристика суб’єктів трудових правовідносин, а також правове значення умов їх виникнення, аналіз підстав для даного процесу.
Аннотация к работе
Поступово відкривається все більше шляхів реалізації права громадян на працю, передбаченого ст. Швидкий розвиток суспільства зумовлює необхідність чіткого правового регулювання відносин в сфері праці, внесення змін до трудового законодавства. Адже закріплення їх універсального переліку в основному акті в сфері регулювання трудових відносин було б, безумовно, кроком вперед щодо реалізації принципу диференціації правового регулювання праці. Важливе теоретичне та практичне значення має проблема чіткого розмежування юридичних підстав та юридичних умов виникнення відносин у сфері праці. 5) зясувати основні підстави виникнення трудових правовідносин.В статті 43 Основного Закону ідеться про те, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується [1, с. Для того, щоб право на працю реально здійснювалося, реалізовувалося, не утискаючи інші права та свободи, а гармонійно поєднуючись із ними, необхідне прийняття законів, які б забезпечували механізм реалізації права на працю, ефективне та справедливе правосуддя. Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін [2]. Їм можуть передувати правовідносини із забезпечення зайнятості, працевлаштування; їх можуть супроводжувати правовідносини з нагляду і контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства, правовідносини в сфері управління працею тощо. Різниця між трудовими правовідносинами і іншими відносинами, що діють у процесі праці, полягає у тому, що: а) трудові правовідносини обовязково настають із фактом початку роботи, тоді як інші правовідносини (наприклад, із притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності, з розгляду трудових спорів) можуть для працівника не виникнути зовсім; б) субєкти трудового правовідношення завжди є субєктами трудового права, тоді як не всі субєкти трудового права є субєктами трудових правовідносин.В науці трудового права визначення поняття трудових правовідносин проводиться, виходячи із легального визначення трудового договору, що дається в ст. Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. До загальних ознак відносять: сторони правовідношення завжди мають субєктивні права і несуть юридичні обовязки; правовідношення завжди являє собою двосторонній звязок; правовідношення є суспільним відношенням, де права та обовязки сторін забезпечені можливостями державного примусу; правовідношення виступає як конкретний правовий звязок. До спеціальних ознак належать такі: воно виникає тільки з початком роботи за трудовим договором; трудове правовідношення є індивідуальним; його субєктами є працівник і роботодавець; юридичним змістом його є сукупність прав та обовязків субєктів; робота за трудовим правовідношенням виконується працівником особисто, і він не вправі передоручити її нікому іншому; робота виконується за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою; працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку; працівник виконує міру праці; оплата праці провадиться на підставах, визначених законодавством, локальним регулюванням і договором сторін. На основі розгляду такого кола трудових правовідносин ми змогли визначити, що трудові правовідносини - це двосторонній правовий звязок між працівником і роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору, і зміст якого полягає у сукупності субєктивних прав і обовязків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем.