Розгляд теорій регулювання суспільних відносин відповідно до розмежування публічних і приватних суб"єктів, публічних і приватних інституцій з погляду їх значення для цілей регулювання. Аналіз особливостей сучасних концепцій правового регулювання.
Аннотация к работе
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Регулювання суспільних відносин: нормативний і індивідуальний аспектиВсе названные группы обращают внимание на соответствующий регулятивный режим, обуславливающий (и объясняющий) содержание и характер регулирования социальных отношений. The article gives an overview of the theories of regulation of social relations, depending on whether they differentiate between public and private actors, public and private institutions in terms of their significance for regulatory purposes. According to this criterion, a division is proposed on the theory of public interest, the theory of private interest, and the institutional theory.Як справедливо підкреслюють сучасні дослідники права, під регулюванням людської діяльності в суспільстві правом розуміється її впорядкування за допомогою системи юридичних засобів (норм права, нормативно-правових актів, актів застосування права тощо). Регулювання є процесом, що передбачає наявність засобів регулювання, субєкта, який має можливості та наділений відповідними повноваженнями зі здійснення регулювання, а також обставини, що зумовлюють здійснення діяльності, повязаної з регулюванням. Теорії, засновані на приватному інтересі, презю-мують, що регулювання походить від дій індивідів або їх груп, які спрямовані на максимізацію їх власних інтересів. Відповідно, якщо теорії публічного інтересу виражають оптимізм з приводу здатності регулювання сприяти досягненню певних загальних інтересів, реалізації загальносоціальних благ, то теорії приватного інтересу, навпаки, вкрай скептично ставляться до припущення щодо такої здатності регулювання. У теоріях як приватного, так і публічного інтересу визнається інструментальна роль права: представники цих теорій визнають, що право як система оприлюднених демократично встановлених правил сприяє забезпеченню визначеності і стабільності суспільних відносин.Фактично, три розглянутих вище підхода до розкриття природи правового регулювання не заперечують, а доповнюють один одного, звертаючи увагу на різні аспекти такого регулювання. Варто визнати, що в цілому юриспруденція часто тяжіє до найбільш вузьких визначень права, зосереджуючи увагу, як було зазначено вище, на намаганнях держави впливати на соціально-цінну поведінку шляхом встановлення правових норм і контролю за їх дотриманням. За найбільш широким підходом регулювання охоплює усі форми соціального контролю, як з боку держави, так і з боку інших соціальних інституцій. Перше заперечення висувається щодо загальновизнаної у вітчизняній юридичній науці тези, відповідно до якої держава володіє монополією на правове регулювання, оскільки є інституцією, яка виступає від імені суспільства, артикулює загальні інтереси суспільства.