Основні важелі та інструменти регулювання соціальної сфери на національному та наднаціональному рівнях в умовах регіональної інтеграції та глобалізації світового господарства. Стан, динаміка, перспективи соціальної конвергенції в Європейському Союзі.
Аннотация к работе
Регулювання соціальних відносин в Європейському СоюзіЗа таких умов країнам - членам ЄС доводиться вирішувати як традиційні проблеми, що повязані із життєзабезпеченням громадян, їх соціальним захистом і дотриманням основних соціальних прав, так і нові доволі гострі соціальні питання (професійна та територіальна мобільність населення, зростання потреб у висококваліфікованих кадрах, формування спільних для країн - членів ЄС соціальних стандартів тощо). Крім того, актуальність дослідження визначається ще й потребами пошуку нових підходів для вирішення соціальних проблем у звязку зі змінами в соціальній структурі європейського суспільства та через зростаючу роль людського ресурсу в постіндустріальному розвитку, оптимізації співвідношення між національною та комунітарною соціальною політикою та у звязку зі вступом до складу ЄС нових членів, що мають різні рівні соціального розвитку. Значний інтерес для України являють також ті соціальні аспекти, що безпосередньо повязані з вибором інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, реформуванням соціальної політики держави, врахуванням соціальної ціни реформ та розробкою дієвого механізму регулювання соціальних відносин у державі, яка прагне посісти ключові позиції в спільному європейському економічному просторі. У працях цих учених висвітлено головні проблеми соціалізації економіки, впливу глобалізації на соціально-економічний розвиток країн, механізми соціального захисту населення, проблеми соціальної політики країн в умовах трансформації їх господарського комплексу тощо. Метою дисертації є комплексне дослідження механізму регулювання соціальних відносин в Європейському Союзі за умов поглиблення континентальної економічної інтеграції та аналіз трансформаційних моделей соціальних відносин нових членів ЄС та аплікантів на вступ, а також основних напрямів реформування системи соціального регулювання в Україні, яка набула статусу прикордонної з Євросоюзом держави.У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження з позицій регулювання соціальних відносин в Європейському Союзі за умов поглиблення континентальної економічної інтеграції, формулюється мета і завдання дослідження, визначається його наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Основним фактором якісно нового переходу до розуміння цього процесу слугував перехід від парадигми «homo economicus», в основі якої лежить свобода дії, раціональні розрахунки, ринок (як арена дії), принцип парності та децентралізації рішень, наявність аналітичних та абстрактних концепцій, що використовуються у суспільстві, передбачення та пояснення до парадигми «homo sociologicus», яка передбачає застосування під час розробки національних соціальних моделей переважання колективної дії, певну обмеженість підприємництва через наявну соціальну структуру. З метою подолання незіставності існуючих зараз соціальних показників розвитку країн та їх регіонів, автором запропоновано використання статистичної моделі соціального кластеру, під яким слід розуміти уніфікований показник індикативної моделі розвитку соціального комплексу вітчизняних регіонів, що на інтегративній основі визначає стан соціальної складової процесу відтворення та дозволяє встановити ступінь активності чи депресивності відповідного регіонального угруповання. Нова авторська індикативна методика дослідження, що була розроблена виходячи з моделі узагальнення бальних оцінок, дозволила визначити чотири групи соціальних кластерів: з високим рівнем розвитку - 100 балів; високою динамікою - 90-100; середньою динамікою 75-90 та периферійними зонами - 50-75 балів, що дає підстави для науково обґрунтованого перерозподілу бюджетних ресурсів через аналогічні з ЄС інституції на проектну підтримку тих регіонів, що мають відставання. У розділі 2 «Становлення та розвиток механізму регулювання соціальної сфери в Європейському Союзі» доведено, що регулювання соціальних відносин в Європейському Союзі має складний поліструктурний характер, зумовлений тим, що сучасна модель його розвитку перебуває на вищій стадії єднання - створення політичного союзу та імплементації норм, стандартів та моделей соціального регулювання в національні системи з метою конвергенції рівнів людського розвитку та уніфікації національних та наднаціональних механізмів соціально-економічного регулювання.У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення механізму регулювання соціальних відносин в Європейському Союзі за умов поглиблення континентальної економічної інтеграції, аналізу трансформаційних моделей соціальних відносин нових членів ЄС та аплікантів на вступ, а також основних напрямів реформування системи соціального регулювання в Україні.