Регуляція функціонального стану моноцитів лізосомальними ферментами нейтрофілів при розвитку стрес-синдрому - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Луніна Неллі Василівна, Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, викладач кафедри анатомії, фізіології людини та тварин Петра Богача, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник доктор медичних наук, професор Захист відбудеться "12" червня 2002 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.При цьому в ній розвивається ряд неспецифічних реакцій, таких як лімфоцито-та еозінопенія, нейтрофілія, активація згортаючої, фібрінолітичної, каллікреїн-кінінової систем, змінюється структурно-функціональний стан мембран форменних елементів крові [Гольдберг Е.Д., Дыгай А.М., Захарова О.Ю., 1990; Mosher D.F., 1990; Гольдберг Е.Д., Дыгай А.М., 1991; Мхитрян Л.С., Орлова Н.Н., Евстратова И.Н., 1998]. Участь моноцитів в адаптаційному процесі можна пояснити тим, що вони виконують багато різноманітних функцій в організмі та становлять важливу ланку підтримання гомеостазу, що особливо актуально за умов розвитку стрес-синдрому [Seljelid R., Eskeland T., 1993; Morikawa K., Oseko F., Morikawa S., 1995; Луговская С.А., 1997; Kaplar M., at al., 2000]. Можливість регуляції функцій моноцитів нейтрофілами залишається і при розвитку стрес-синдрому, коли нейтрофіли залучаються до загальноадаптаційного процесу [Лунина Н.В., Коваль С.Б., 1982; Коваль С.Б. и др.,1998]. Отже, враховуючи значний гуморальний потенціал нейтрофілів, який реалізується у процесі розвитку стрес-синдрому, шляхом активації їх лізосомального апарату, логічно було припустити можливість впливу лізосомальних ферментів нейтрофілів на функціональний стан моноцитів за умов стресу. Дослідити вплив лізосомальних ферментів нейтрофілів на функціональний стан моноцитів периферичної крові шляхом моделювання їх дефіциту при стресі з подальшим порівнянням показників функціонального стану моноцитів за умов наявності та дефіциту лізосомальних ферментів нейтрофілів.Функціональний стан моноцитів визначали за такими показниками: середній цитохімічний коефіцієнт РНК [Бертеланфі, 1968], інтегральний НСТ-тест [Филев Л.В. и др.,1985], рівень фагоцитозу [Величко Л.Н., 1997], активність пероксидази [Сато, 1968], активність неспецифічних естераз [Лойд З., 1982; Хейхоу Ф.Г. Дж., Кваглино Д., 1983; Цветков Т.З., Атанасов К.К., 1985]. Вплив лізосомальних ферментів нейтрофілів на функціональний стан моноцитів периферичної крові вивчали шляхом моделювання дефіциту лізосомальних ферментів у крові при стресі. Далі порівнювали показники функціонального стану моноцитів за умов наявності та дефіциту ферментів у крові, а також підраховували коефіцієнти кореляції між показниками функціонального стану моноцитів та лізосомального апарату нейтрофілів. Інтенсивність вивільнення лізосомальних ферментів нейтрофілів у кров оцінювали за активністю в сироватці крові їх маркера - кислої фосфатази за методикою Боданського [Меньшов В.В., 1987]. Паралельно підвищенню фагоцитарної активності моноцитів було зареєстровано й підвищення показників НСТ-тесту - відсотка фагоцитуючих моноцитів (ВФМ) та коефіцієнта активності фагоцитозу моноцитів (КАФМ), що свідчить про активацію оксидаз моноцитів [Демин А.А., Дробышева В.П., 1984] (табл.

Основний зміст роботи