Теоретичні, практичні аспекти регіоналізації європейського спільного економічного простору. Механізм регіональної динаміки, масштаби та генезис регіональної конкуренції в умовах посилення інтеграційних процесів та формування нової регіональної парадигми.
Аннотация к работе
Київський національний економічний університетАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Київський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки Захист відбудеться “12” вересня 2003 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Зниження трансакційних витрат внаслідок ефекту економічної інтеграції та вільний рух факторів виробництва призводять в межах Європейського Союзу до сталого економічного та соціального зростання як окремих країн та їх регіонів, так і ЄС у цілому. Природно, що процес консолідації регіонів, відомий як “Європа регіонів”, передбачає розвиток співробітництва з іншими країнами (аплікантами і потенційними кандидатами на вступ), а відтак проголошена Європейською комісією (березень 2003 р.) концепція “Ширша Європа - сусідство” передбачає в майбутньому створення спільного європейського економічного простору, куди мають увійти, окрім Північної Африки, нові незалежні держави Східної Європи (Білорусь, Молдова, Україна) та Росія, разом з тим, рівні, напрями та механізми функціонування цього простору поки що є досить загальними і потребують теоретичного і практичного осмислення. Крім цього, автор брав участь у виконанні науково-дослідної роботи № 824 “Розробка концепції щодо створення системи надання міжнародної технічної допомоги Україною за кордоном для забезпечення інтересів України на зовнішніх ринках” (номер державної реєстрації 0102U001346) на замовлення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, в якій ним особисто розроблені рекомендації щодо вдосконалення механізму внутрішньо-та зовнішньорегіональних економічних відносин через диверсифікацію експортного потенціалу. з метою визначення реальних перспектив та можливих напрямів коінтеграції постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи та їх регіонів у європейський спільний економічний простір і ЄС зокрема, дана комплексна оцінка: сучасним рівням мезо-та мікрорегіональної економічної коінтеграції за чотирьохрівневою шкалою, де першу групу утворюють країни (Словенія, Чехія, Угорщина, Словаччина, Польща, Естонія,) з відносно високими макроекономічними показниками та незначною розбіжністю щодо системних вимог ЄС та індексом людського розвитку (ІЛР) від 0,81-0,9 (2000); друга група представлена країнами, що мають середні макроекономічні показники і в яких відсутня стійка (протягом пяти і більше років) тенденція до економічного зростання, при цьому ІЛР коливається від 0,80 до 0,79 (Латвія, Литва), а їх входження до ЄС повязується із значними подальшими структурними змінами в економіці та певним наступним адаптаційним періодам упродовж 2004 року; третя група (Болгарія, Румунія, країни колишньої Югославії, Албанія) характеризується середньою фазою системного реформування економіки, низькими (за відношенням до ЄС) макроекономічними показниками (0,77<ІЛР<0,79) та перспективами членства у 2007-2010 рр.; країни четвертої групи мають реальні можливості входження до спільного європейського економічного простору (Молдова (0,7), Білорусь (0,788), Україна (0,748) та Росія (0,781)); Одержані результати знайшли своє впровадження на загальнодержавному рівні, зокрема, при розробці за участю автора “Державної стратегії регіонального розвитку на 2003-2011 рр.” (довідка Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №15-3/232 від 07.05.2003) та “Концепції щодо створення системи надання міжнародної технічної допомоги Україною за кордоном для забезпечення інтересів України на зовнішніх ринках” (довідка Управління двостороннього співробітництва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №45-60/344 від 05.07.02).У розділі 1 “Методологічні основи дослідження регіональної динаміки в умовах глобалізації світового господарства” автором обґрунтовується нова дефініція регіону, яка в сучасних умовах являє собою відкриту ієрархічну поліструктурну систему, що базується на територіальній єдності, має цілісну галузеву, соціальну та демографічну структуру, сформовану спільну інфраструктуру та властиву їй іманентну модель управління. Виходячи з цього, автором сформульований модифікований закон нерівномірності соціального та економічного розвитку світового господарства, який полягає у тому, що під впливом глобалізації світогосподарських процесів, суттєвого збільшення рівнів відкритості національної економіки, впровадження досягнень технологічного прогресу і пришвидшення динаміки та збільшення обсягів руху капіталу у світовій економіці має місце посилення диференціацій у рівнях розвитку, галузевій, регіональній і соціальній структурі країн світу через різношвидкісне нагромадження капіталу на різних ділянках світового господарства.