Сутнісні характеристики, принципи та співвідношення загальнонаціонального і регіонального політичного лідерства в Україні. Напрями вдосконалення нормативно-правової бази відносин центру і регіонів з урахуванням інтересів регіональних еліт та населення.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукЦі перетворення повязані з істотною зміною ролі субєктів влади, що зумовлює необхідність вирішення двох взаємоповязаних завдань: по-перше, забезпечити шляхом конкуренції ефективну діяльність регіональних політичних лідерів; по-друге, підвищити роль регіональних субєктів державно-владних відносин у реформуванні місцевого самоврядування через унормування потужного, дієздатного політичного лідерства в регіонах та посилення його конкурентоздатності у відносинах з центральною владою. Реформаційні процеси в Україні актуалізували проблеми внутрішньодержавних відносин, зокрема взаємин центру і регіонів, а також гармонійного партнерства останніх між собою. посилення ролі й відповідальності регіональних політичних лідерів за рахунок удосконалення нормативно-правової бази, що стосується відносин між центром і регіонами. Мета й завдання дослідження: Мета дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні динаміки становлення і функціонування регіонального політичного лідерства в умовах реформування місцевого самоврядування, а також визначенні ступеню його впливу на розвиток політичної конкуренції. виявити закономірності взаємодії між центром і регіонами у європейських країнах та можливості щодо застосовування їхнього досвіду для побудови конкурентоздатної моделі регіональної політики в Україні;У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження регіонального політичного лідерства в умовах політичної конкуренції» - подається аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури за темою дослідження; визначаються концептуальні підходи до аналізу прояву політичного лідерства як ефективної політичної влади; обґрунтовується взаємопроникнення й розмежування понять «лідер» і «вождь»; аналізується динаміка взаємовідносин між центром та регіонами в умовах незалежності України; уточнюється зміст понять «регіональна політика», «регіональне політичне лідерство», виокремлюються етапи та особливості їх становлення; визначається загальна методологія дослідження регіонального політичного лідерства. Оцінюючи ступінь вітчизняної наукової розробки політичного лідерства, слід зазначити, що, не дивлячись на порівняно невеликий період існування в умовах демократизації, маємо суттєві досягнення як у теоретичному, так і в практичному вивченні політичного лідерства національного рівня. Підсумовуючи короткий огляд здобутків зарубіжних та вітчизняних вчених з проблематики політичного лідерства, зазначимо, що лідерство - це комплексне поняття, засноване на вірі в лідера, підпорядкуванні, готовності людей йти за ним, брати участь у виконанні поставлених завдань, і разом з тим передбачає генерування нових ідей, керування ними. Ступінь та ефективність впливу політичних лідерів на суспільно-політичні, окремі державотворчі процеси в країні, а також на політику за межами держави, з одного боку, істотно залежать як від оточення, певних соціальних груп та регіонів, які їх підтримують у суспільстві, так, з іншого боку, - від повноти владних повноважень, можливостей сповна використати ситуацію, відчути зміни і адекватно відреагувати на них. У другому розділі - «Забезпечення конкурентоспроможності регіонального політичного лідерства як невідємна складова процесу демократизації українського суспільства» - обґрунтовується актуальність теоретичного осмислення впливу досвіду країн-членів ЄС, які мають у своєму складі регіони з тією чи іншою мірою адміністративно-політичної автономії, або з обмеженою політичною автономією, щодо забезпечення конкурентоспроможності політичного лідерства в наявних умовах активізації процесу регіоналізації в рамках ЄС.Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дає підстави стверджувати, що всі концепції вивчення політичного лідерства, зокрема, регіонального політичного лідерства, мають різний ступінь повноти та обґрунтованості, що вимагає поєднання теоретичних та емпіричних основ дослідження. Це особи, які мають формально-посадовий статус, що повязаний з отриманням влади, виконують субєктну діяльність соціально-політичної ролі та цілеспрямованого впливу на політичну свідомість і поведінку певних соціальних груп у межах свого регіону. Закономірності взаємодії між центром і регіонами у європейських країнах дозволили визначити шляхи і методи застосовування їхнього досвіду для побудови нової моделі регіональної політики в Україні. Реформування відносин влади на рівні центр-регіон і усередині регіону має здійснюватися за трьома напрямками: - По-перше, через запровадження інституту регіонального самоврядування, що передбачає посилення ролі виборних органів влади, а також надання реальних повноважень обласним радам, що дозволить розвантажити центр і надасть можливість компетентно і у демократичний спосіб вирішувати проблеми конкретного регіону.