Регіональна економіка та територіальний поділ - Реферат

Регіональна економіка та територіальний поділВ економіці України відбуваються складні соціально-економічні процеси: здійснюється перехід до основних ринкових форм господарювання, здійснюється система управління на державному та регіональному рівнях, формується інфраструктура ринкової економіки, зявляється певний досвід роботи підприємств в нових умовах функціонування, відбуваються значні зміни в кадровій роботі, до системи управління залучаються нові підготовлені фахівці. Від економічного стану, діяльності підприємництва залежить матеріальна основа існування суспільства, працевлаштування людей, покращення соціальних умов життя людей, забезпечення охорони здоровя, належного медичного обслуговування, розвиток освіти, культури. Увага до вирішення соціально-економічних та екологічних проблем регіону привернута не випадково, враховуючи складну ситуацію, яка склалася навколо існування і розвитку окремих регіонів України, використання природних ресурсів, охорона навколишнього середовища, вплив цих процесів на умови проживання людей.Всі ці явища більшістю дослідників розглядаються як принципово новий етап розвитку, формування економіки нового типу, розробки концепції "нового капіталізму", "інноваційної економіки", "управлінської, інформаційної революції", але найбільш широко всі ці процеси подані в термінології переходу від "індустріального" до "постіндустріального" і "інформаційного" товариства. Характерною рисою цієї науки і до цього часу залишається її "інтердисциплінарність", тобто, застосовуючи підходи, засоби й методи інших наук (географія, планування, соціологія, політика, економіка, статистика та ін., а останнім часом і високі технології), вона є окремою "наукою про регіон", що взяла на озброєння розумово-діяльний апарат багатьох галузей знання. Більше того, регіон - арена діяльності й взаємодії різноманітних груп інтересів, що знаходяться між собою у відносинах "політики", тобто мають свій проект розвитку (цілі, уявлення про майбутнє регіонального виробництва і напрямки використання його ресурсів), між цими субєктами немає ієрархічної взаємозалежності й адміністративного взаємопідпорядкування. При цьому регіон включається в глобальний, нерегіональний контекст і є присутнім в ньому у формі двох різноспрямованих блоків інтересів: вектор регіоналізації, вектор глобалізації. Вектор глобалізації задається блоком процесів протилежного напрямку: економічні й соціокультурні проекти іншого типу вводяться регіонами в "трансрегіональний контур".Отже для розгляду впливу держави на РПС необхідно розглянути регіональну економічну політику. З таких проблем треба передусім назвати недосконалість галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів, їх низьку економічну ефективність; значні відмінності між регіонами в рівнях соціально-економічного розвитку й істотне відставання деяких регіонів від чинних нормативів розвитку соціальної та виробничої інфраструктури (особливо це стосується сільської місцевості); нераціональне використання місцевих природних і трудових ресурсів; надмірне забруднення довкілля у багатьох містах і районах; відставання в комплексному розвитку міст і сіл; незадовільну реалізацію можливостей регіонів щодо міжнародної інтеграції України, спільного підприємництва в галузі туризму й рекреації, залучення до країни іноземних інвестицій та ін. Для розвязання цих проблем необхідно створити умови для оптимальної економічної самостійності регіонів, вжити організаційні, правові й економічні заходи для забезпечення ефективного державного регулювання процесів регіонального розвитку країни та координації міжрегіональних звязків, тобто опрацювати засади продуманої державної регіональної економічної політики (ДРЕП). Розглядаючи регіональну політику держави з погляду розподілу влади між центром і регіонами, можна дати таке визначення ДРЕП. Субєктами ДРЕП є органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції розвязують проблеми соціально-економічного розвитку регіонів.Різні території України мають свої особливості й відмінності як щодо економічного розвитку, так і в соціальному, історичному, мовному та ментальному аспектах. Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів через проведення типологізації регіонів на макро-й мікрорівні. Типологізація регіонів проводиться за такими параметрами: географічне положення; кліматичні умови; наявність природних ресурсів; рівень економічного й соціального розвитку; структура господарства; рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури; рівень розвитку зовнішньоекономічних звязків. Після основного розподілу регіонів за типами можна додатково виділити регіони з різною демографічною ситуацією, різним соціально-психологічним кліматом тощо.

План

Вступ

1. Сутність регіональної економіки та територіального поділу

1.1 Формування регіональної економіки як науки

1.2 Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

1.3 Територіальний поділ держави

2. Чисельність населення, природній приріст, смертність і народжуваність

2.1 Аналіз демографічної структури населення регіону

2.2 Чисельність населення, природній приріст, смертність і народжуваність

2.3 Передумови та фактори, що впливають на відтворення населення

Список використаної літератури