Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики. Складові механізму реалізації регіональної політики. Перспективи та напрями розвитку державної регіональної економічної політики України з урахуванням входження до Європейського союзу.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЕКОНОМІКО - ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТВ умовах глобалізації та інтеграції України до Європи роль регіональної економічної політики держави значно зростає. Її основними завданнями залишаються підвищення конкурентоспроможності регіонів і вирівнювання їх соціально-економічного розвитку на основі використання принципів децентралізації та «єдиного центру». Щодо активізації регіональної політики, без спільного бачення центральними органами країни і регіонами стратегічних цілей, без підвищення ролі місцевих органів у розвитку територій неможливо забезпечити залучення інвестицій, розвиток малого і середнього бізнесу, досягнути конкурентоспроможності економіки регіонів і держави в цілому. Доцільність дослідження викликана також проблемою, яка повязана з необхідністю розроблення, вдосконалення та виконанню регіональної політики в Україні, що допустить забезпечити органічне поєднання державних, регіональних і місцевих інтересів і сприятиме повному вжитку внутрішніх потенціалів кожного регіону і кожної місцевості. Стратегічне управління соціально-економічним розвитком регіону та формування ефективної структури регіональної економіки суто ринковими методами, із мінімальним утручанням держави розглядає О.В.Регіональна економічна політика включає: бюджетну і податкову політику; планування і прогнозування в регіоні, створення і реалізацію цільових програм, використання природних ресурсів і розпорядження власністю регіону, розміщення продуктивних сил, управління структурою виробництва, політику розвитку регіональних комплексів, контрольно-аналітичну діяльність, інформаційне забезпечення. Метою регіональної економічної політики є: забезпечення самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональним і місцевими; раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці; створення нової системи управління комунальним сектором економіки; стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічніші райони, здатних прискорювати зростання економіки регіону та сприяти реструктуризації власної економіки; активізувати розвиток депресивних регіонів; сприяння формуванню оптимальної структури господарського комплексу, здатного забезпечити найефективніший регіональний розвиток [9, с. Економічний розвиток регіонів у 2013-2015 рр. характеризується такими показниками [10]: - збільшенням грошових доходів населення, зокрема підвищення середньомісячної заробітної плати в усіх регіонах; створити економічні та правові умови для еколого-економічного розвитку регіонів у межах загальних параметрів регіональної політики; Дуже перспективним є створення регіональних технологічних країв, які являють собою управлінське нововведення у вигляді соціотезсистеми, яка являє собою обєднання організуючих структур, що працюють у режимі цільової моделі розвитку технологічної інноваційної діяльності, яка органічно вписується в діючу систему управління регіоном [11].Державне регулювання регіонального економічного розвитку забезпечує активізацію господарської діяльності в регіонах, запроваджуючи нові виробничі відносини і впливаючи на поліпшення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу; створює умови для посилення спеціалізації регіонів, прискореного розвитку прогресивних галузей економіки, залучення іноземного капіталу в регіони з найсприятливішими умовами, а також здійснює державне регулювання, спрямоване на ліквідацію локальних екологічних криз і створення належних умов для життєдіяльності населення на території країни [21]. Законодавчо-нормативна база створює правову основу для реалізації і зміцнення відносин «центр-регіони», впливає на розвиток ринкових відносин на місцях, визначає організаційно-управлінські структури соціально-економічного розвитку в регіонах. Допомога також надається регіонам з відносно низьким рівнем промислового потенціалу та надлишком трудових ресурсів, гірським та іншим регіонам зі складними природно-географічними та екологічними умовами. Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів через проведення типологізації регіонів на макро-й мікрорівні. Для подолання депресивності регіонів розробляються спеціальні програми, кошти на виконання яких формуються за рахунок доходів місцевих бюджетів і держави.Фундаментом регіонального розвитку України має стати самостійність регіонів щодо визначення цілей свого розвитку та можливості фінансування заходів для їхньої реалізації передусім за рахунок власних джерел та залучених інвестицій. Йдеться про те, що основою політики економічного зростання на регіональному рівні повинно стати раціональне використання трудового потенціалу та виробничих ресурсів, максимальне сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, забезпечення раціонального використання навколишнього середовища. Регіональні та місцеві органи влади мають стати ключовими в організації розвитку території.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
