Методологічні підходів до питань формування регіональної політики держави. Фактори визначення пріоритетів євроінтеграційної політики в умовах сучасних політичних та економічних процесів. Перспективи співробітництва України з країнами Європейського Союзу.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНаближення НАТО та ЄС до кордонів України надали нового поштовху науковим дослідженням зовнішньополітичних пріоритетів української держави з точки зору її географічного розташування, наукового, транзитного, ресурсного та економічного потенціалів, а також враховуючи українські культурні та історичні особливості. Очевидно, що регіони Центрально-Східної Європи, Балтійського та Чорного морів відіграють важливе значення для реалізації євроінтеграційного курсу України. Співробітництво України з державами ЦСЄ, Балтійського та Чорноморського регіонів є важливим механізмом євроінтеграційної політики України, що актуалізує проблему вироблення концепції розвитку та поглиблення співпраці України з державами зазначених регіонів на дво-та багатосторонньому рівнях. Наукове завдання дисертаційного дослідження полягає у виявленні особливостей, стану та перспектив розвитку регіонального співробітництва української держави у регіонах Центрально-Східної Європи, Балтійського та Чорного морів як складової частини загальноєвропейського інтеграційного процесу, а також зясування потенціалу їх впливу на євроінтеграційну політику України. Методологічними прийомами виступають політичний аналіз, логіко-аналітичний та геополітичний принципи, що дозволили автору розглядати процес формування та реалізації політики України щодо регіонів Центрально-Східної Європи, Балтійського, Чорноморського (суб)регіонів у контексті одного з ключових (поряд з безпосередніми відносинами ЄС - Україна) методів здійснення зовнішньополітичного інтересу інтеграції до європейського політичного і економічного та євроатлантичного безпекового просторів.Така концепція є багатокомпонентною і передбачає виокремлення таких її складових як: європейська політика як пріоритетний національний і зовнішньополітичний інтерес України, що передбачає вивчення особливостей формування європейської регіональної системи й принципів її функціонування; тенденції регіоналізації та субрегіоналізації на східному кордоні Європейського Союзу, місце України в них; регіональне співробітництво у контексті реалізації євроінтеграційного пріоритету зовнішньої політики України; форми, методи та механізми реалізації регіональних напрямків зовнішньої політики України. Джерельно-документальну базу дослідження автор класифікує за наступними групами джерел: по-перше, важливі міжнародно-правові документи та нормативно-правові акти України, які визначають форми і напрямки діяльності України на зазначених зовнішньополітичних напрямах, які поділяються автором на документи загальнонаціонального значення, документи законодавчого характеру, видані ВР України, міжнародні документи та матеріали роботи міжнародних організацій. Основними методами реалізації регіональної політики України щодо визначених пріоритетних напрямків, ефективність яких аналізується у дослідженні, є: багатостороннє співробітництво у рамках визначеного регіону з різноманітних питань, що становлять інтерес для регіону в цілому; двостороннє співробітництво між країнами; співробітництво у рамках існуючих регіональних міжнародних організацій, форумів та процесів; трансрегіональне співробітництво багатостороннього, двостороннього характеру, а також у рамках форумів та організацій, учасники яких належать до різних (суб)регіональних утворень, наприклад, з питань транспортування енергоносіїв; транскордонне співробітництво з країнами-сусідами. Такими проблемами визначаються невідповідність України європейським вимогам соціально-економічного розвитку та незавершеність процесів демократичного реформування, наявність внутрішньо українських проблем політичного, економічного характеру; неготовність ЄС сприйняти Україну як нового кандидата на членства у цьому обєднанні, яке зосереджується останнім часом на вирішенні внутрішніх проблем; подальше поглиблення розриву у темпах та результативності внутрішньополітичних, економічних та соціальних перетворень в Україні та країнах ЦСЄ, Балтії, що ускладнить зближення України з цими державами, передусім в економічній сфері, перетворивши українську державу на другорядного партнера у реалізації регіональних ініціатив; бажання країн-лідерів регіонів ЦСЄ, Чорного моря та Балтії посісти вагоме місце у східній політиці ЄС, перетворивши Україну з субєкта цієї політики на обєкт; прагнення країн-членів ЄС усунути їх залежність від українських трубопроводів, створивши шляхи постачання енергоносіїв до Європи в обхід України; протидія Російської Федерації намаганням України стати лідером у регіоні Східної Європи, Чорного моря та на Балто-Чорноморській вісі.