Обґрунтування регіональних напрямів розвитку бурякоцукрового комплексу, удосконалення його функціонально-компонентної і територіальної структури. Шляхи і резерви збільшення виробництва цукру і підвищення економічної ефективності бурякоцукрової галузі.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРобота виконана у Інституті регіональних досліджень НАН України Іванух Роман Андрійович, Інститут регіональних досліджень НАН України, головний науковий співробітник Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, заступник голови Захист відбудеться 25.01.2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою 79026, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН УкраїниЗабезпечення прискореного розвитку продовольчого комплексу України, значне підвищення рівня продовольчої безпеки населення на основі постійного нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості, поживної цінності і збалансованості та максимальної доступності до них населення має стати стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України, Продовольчий комплекс охоплює цілий ряд підкомплексів, провідне місце серед яких займає бурякоцукровий. Високорозвинена насінницька база, яка охоплює 135 насінницьких господарств, 3 заводи з підготовки насіння до посіву, 8 тис. бурякосіючих господарств, 192 цукрові заводи, допоміжні і обслуговуючі підприємства, карєри по видобутку вапна, машинобудівні та ремонтні заводи, транспортні засоби, науково-дослідні установи створюють сприятливі умови для високопродуктивного функціонування бурякоцукрового комплексу. Виникає необхідність широкомасштабних і ґрунтовних досліджень регіональних проблем розвитку бурякоцукрового комплексу, удосконалення в цілому в державі і її регіонах його функціонально-компонентної і територіальної структури та визначення шляхів підвищення економічної ефективності його функціонування. Однак регіональний зріз проблеми територіальної організації бурякоцукрового виробництва, оптимізації його функціонально-компонентної структури, ролі і значення окремих регіонів (природно-економічних зон, областей і регіонів) ще не знайшли належного обґрунтування, аналізу, наукового дослідження. У відповідності з поставленими завданнями в дисертації розвязувались такі основні завдання: розкриття закономірностей і особливостей територіальної організації бурякоцукрового комплексу і розвитку інтеграції, комплексування, комбінування і кооперування виробництва; формування територіально-виробничих, міжгалузевих і галузевого бурякоцукрового комплексу, уточнення їх економічного змісту і оцінка їх функціонально-компонентної і територіальної структури;Висвітлюються закономірності суспільного і територіального поділу праці в агропромисловому виробництві, формування і розвитку аграрно-територіальних формувань і спеціалізованих аграрно-промислових комплексів і підкомплексів, розвитку інтеграції, комплексування, комбінування і кооперування. Дальший розвиток бурякоцукрового комплексу має базуватися на основі агропромислової інтеграції, вертикальної і горизонтальної кооперації, комплексування і комбінування виробництва, удосконалення економічних взаємовідносин бурякосіючих господарств з цукровими заводами, поглиблення спеціалізації сільськогосподарських підприємств і господарств на виробництві цукрових буряків, їх максимальної концентрації на найбільш придатних для них землях, формування зон і районів товарного виробництва цукросировини. Процеси комплексоутворення і територіальної організації агропромислового виробництва повинні стати предметом державного управління, суть якого має зводитись до оптимізації структури бурякоцукрового комплексу, раціоналізації розміщення посівів цукрових буряків та формування регіональних бурякоцукрових комплексів. В умовах ринкової економіки, нових форм власності аграрна реформа повинна бути спрямована на удосконалення функціонально-компонентної і територіальної структури агропромислового комплексу, збалансування його галузей, оптимізацію їх розміщення, поглиблення спеціалізації господарств на виробництві певних видів сільськогосподарської продукції, розвиток інтеграції різних форм кооперації, комплексування, комбінування виробництва, розвиток різних форм власності і багатоукладної економіки, розширення товарно-грошових відносин, які в різних регіонах мають свої особливості і суттєво впливають на формування і розвиток аграрно-територіальних і агропромислових комплексів. Структурна перебудова і реформування бурякоцукрового комплексу мають бути спрямовані на раціоналізацію розміщення посівів цукрових буряків, поглиблення спеціалізації господарств на їх виробництві, концентрацію посівів у зонах і районах, які мають найбільш сприятливі природно-економічні умови для їх виробництва, розвиток інтеграції, горизонтальної і вертикальної кооперації, комплексування і комбінування виробництва, раціоналізацію сировинних зон цукрових заводів, удосконалення економічних взаємовідносин між бурякосіючими господарствами і заводами та інші заходи.