Система планування пошарової рефракційної кератопластики для корекції міопії. Проведення експерименту на ізольованих донорських очах, аналіз структури рогівки. Переваги застосування лазерної корекції зору, виникнення ускладнень після кератопластики.
Аннотация к работе
Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукДисертація присвячена вивченню особливостей змін рефракції ока під впливом зміни форми рогівки, удосконаленню технології прогнозування досягнення необхідної корекції міопії, попередженню розвитку ускладнень кератопластики. Розроблено нову експериментальну модель зміни рефракції ока під впливом пошарової рефракційної кератопластики та лазерної термокератопластики. Вдосконалено систему планування рефракційного ефекту для кератопластики міопії середнього і високого ступеня. Розроблено нові методи корекції астигматизму під час корекції міопії та гіперметропії. Розроблено способи корекції міопії високого ступеня та центрування рефракційних зрізів рогівки.В літературі активно обговорюється питання необхідності розробки заходів по запобіганню розвитку ускладнень, вдосконаленню і створенню нових технологічних засобів для корекції аномалій рефракції (Аветисов С.Э., 2006). З одного боку технологія рефракційної кератопластики із застосуванням автоматизованого мікрокератома (АЛК) має більші, ніж ЛАСІК можливості корекції міопії високого ступеня, при цьому механічне зрізання рефракційного диска рогівки за допомогою мікрокератома не призводить до специфічних помутнінь в рогівці, як при лазерній кератектомії, і за даними літератури не викликає індукованих післяопераційних кератектазій (Аветисов С.Э. с соавт., 1993). Активний розвиток кераторефракційної хірургії диктує практичну необхідність проведення оцінки відновлення зору не лише за стандартними клінічними показниками (визначення гостроти зору з корекцією і без неї, величини клінічної рефракції до і після операції), але і за показниками функціонального стану зорового аналізатора (акомодація, гострота зору в умовах зниженої освітленості тощо) (Куренков В.В. с соавт., 1999, Шелудченко В.М. с соавт., 2004). Таким чином, як видно з викладеного наявними є низка поки що не розвязаних проблем, які стоять на шляху подальшого вдосконалення технології рефракційної кератопластики, що полягає в розробці більш досконалих способів передопераційного розрахунку величини зміни рефракції, розширення можливостей корекції аметропій високих ступенів, прогнозування досягнення оптичного результату, а також попередження розвитку ускладнень чим і диктується необхідність проведення дослідження. Предмет дослідження: зміни рефракції ока при математичному моделюванні зміни форми передньої поверхні рогівки в центрі, стабільність форми задньої поверхні рогівки при модельованій зміні товщини рогівки в центрі на ізольованих донорських очах, біологічна дія лазерного випромінення та зміни рефракції рогівки і клінічної рефракції очей кролів при експериментальному моделюванні рефракційної термокератопластики, вростання переднього епітелію рогівки в міжшаровий простір строми рогівки, сформований автоматичним мікрокератомом в клініці, поєднане застосування фібриногена і тромбіна як клейової композиції, особливості зміни макромолекулярного складу слізної рідини при моделюванні пошарової рефракційної кератопластики в експерименті і клініці, чинники, що впливають на досягнення високої післяопераційної гостроти зору, зміни гостроти зору та адаптаційних можливостей зорового аналізатора після пошарової рефракційної кератопластики аметропій.Було проведено 92 операції на 20 кролях (40 очей) і 13 кролях (26 очей) по вивченню впливу лазерів середнього (l=2,08 мкм) і ближнього (l=1,06 мкм) ІК-діапазонів відповідно на рогівку експериментальних тварин; на 5 кролях (10 очей) по вивченню змін макромолекулярного складу слізної рідини після моделювання ПРК; на 8 кролях (16 очей) in vivo - моделювання пошарової кератопластики із застосуванням клейової композиції. Сферичний еквівалент клінічної рефракції (СЕР) пацієнтів з міопією в середньому склав (-9,7±4,0) дптр. Наступний пошаровий зріз рогівки за допомогою мікрокератома при постійному підвищенні внутрішньоочного тиску до 60 мм рт. ст. приводив до зменшення товщини рогівки в центрі в середньому до (0,27±0,05SD) мм, від 0,21 мм до 0,35 мм. Для виділення однорідних груп за значенням таких показників, як сферичний еквівалент рефракції (СЕР), заломлююча сила рогівки (ЗСР), астигматизм, довжина передньо-задньої осі ока був проведений розвідувальний кластерний аналіз (метод Варда), що дозволив виділити 3 класи міопії середнього й високого ступеня. 1 клас: пацієнти з міопією, де довжина передньо-задньої осі ока складає в середньому 29,8 мм (95% ДІ 29,5?30,5 мм) і поєднується із середнім значенням СЕР 16,2 дптр (95% ДІ 15,54?16,9 дптр) та заломлюючою силою рогівки 42,3 дптр (95% ДІ 42,0?42,5 дптр).Частота розвитку ускладнень у пацієнтів з аномаліями рефракції після кераторефракційних втручань на основі пошарової рефракційної кератопластики складає 18,6%.