Виявлення позитивних результатів і небажаних явищ, які виникли у процесі роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського призначення. Пропозиції щодо удосконалення земельних відносин з урахуванням перетворень в аграрному секторі економіки.
Аннотация к работе
РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІЗемля в Україні є основним національним багатством й охороняється державою [8]. Традиційно люди користувалися землею як невичерпним природним ресурсом. Проте з часом, коли перед ними постала загроза виснаження земельного фонду, ставлення до землі докорінно змінилося. Оскільки земля є основою екосистеми в цілому, її стан впливає на загальний стан довкілля. Найважливішою умовою раціонального використання землі є встановлення ефективних земельних відносин, які характеризуються суспільними відносинами між людьми, повязаними з володінням і користуванням землею, і є складовою всієї системи виробничих відносин кожної конкретної історичної епохи.Тому зародження й розвиток економічних відносин у сільському господарстві повязаний з виникненням і розвитком людини, а початком становлення їх у сільському господарстві як галузі суспільно корисної праці можна вважати період виокремлення ремесла від цієї галузі, тобто тоді, коли економічні відносини щодо створення споживних вартостей у вигляді сільськогосподарської продукції набули галузевого характеру. Земельні відносини як суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею на території сучасної України існують з найдавніших часів. Є припущення, що займалися землеробством скіфи на вільних землях общинами за правилами звичаєвого права, що переходило з покоління в покоління [15; с. Завданнями земельної реформи проголошено перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну і колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Право користування землею встановлювалося у трьох формах: довічне успадковуване володіння для громадян; постійне володіння для сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств і організацій; користування (постійне і тимчасове, включаючи оренду) для несільськогосподарських та інших підприємств, установ, організацій і громадян.При реформуванні земельних відносин та швидких темпах перерозподілу форм власності на землю і нераціональному використанні земельних ресурсів за останні роки земельні відносини неможливо розглядати ізольовано від комплексу повязаних з ними соціальних, економічних, екологічних і правових проблем.