Системний аналіз динаміки реформування земельних та майнових відносин, причини його стримання. Напрями і методи поєднання державного та недержавного регулювання аграрного сектора економіки. Рекомендації з формування інфраструктури продовольчого ринку.
Аннотация к работе
Української академії аграрних наук Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: доктор економічних наук, академік УААН, професор, заслужений діяч науки і техніки Офіційні опоненти: доктор економічних наук, академік УААН, професор Гайдуцький Павло Іванович, заступник глави Адміністрації Президента України доктор економічних наук, професор Захист відбудеться “25” травня 2001 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м.Завершено роздержавлення та приватизацію земель сільськогосподарського призначення, сформовано землі запасу та резервного фонду, здійснено грошову оцінку та передано землі у власність недержавних сільськогосподарських підприємств. Практика показала, що сутність і темпи аграрної реформи визначаються характером та змістом докорінної перебудови земельних відносин, трансформацією колективних сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури ринкового типу, застосуванням орендних відносин у використанні земельних часток та майнових паїв. Особливість новостворених сільськогосподарських формувань полягає у тому, що вони функціонують на основі приватної власності на землю і майно та колективних формах організації праці і є правонаступниками реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, широко застосовують оренду земельних та майнових паїв. Нинішня ситуація вимагає невідкладного формування сприятливої цінової політики в аграрному секторі економіки, яка б грунтувалася на вільному ціноутворенні в поєднанні з державним регулюванням та посиленням антимонопольного контролю за цінами на споживані ним матеріально-технічні ресурси і послуги. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічних узагальненнях основних положень реформування економічних відносин в аграрній сфері, аналізі стану здійснення реформи земельних та майнових відносин, формуванні нових організаційно-правових структур, поєднанні особливостей розвитку багатоукладної економіки в аграрній сфері, розробці заходів щодо раціонального поєднання системи державного і недержавного регулювання ринкової економіки аграрного сектора, удосконалення цінової політики та методології визначення цін, кредитної і податкової систем, формування інфраструктури продовольчого ринку, техніко-технологічного та ресурсного забезпечення агропромислового виробництва.Список використаних літературних джерел.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аграрної реформи” досліджуються теоретична сутність, напрями та основні організаційно-економічні положення здійснення аграрної реформи, аналізуються принципи і методи реформування земельних та майнових відносин, трансформація сільськогосподарських підприємств в організаційно-правові структури на ринкових засадах. Автор поділяє наукову позицію дослідників, які доводять, що основними факторами створення додаткової вартості у сільському господарстві є не тільки жива праця, а також земля й уречевлена праця в основних і оборотних засобах. У другому розділі “Трансформація відносин власності та реформування організаційно-правових структур у сільському господарстві” здійснено аналіз процесів реформування земельних та майнових відносин, розкрито організаційно-правову сутність нових форм господарювання на селі, дається соціально-економічна оцінка багатоукладної економіки в аграрному виробництві, а також процесів демократизації системи управління в агропромисловому комплексі. Так виникли Земельний кодекс України в редакції Закону України “Про форми власності на землю” від 30.01.1992 р., Закони “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р., “Про селянське (фермерське) господарство” від 20.12.1991. Нові економічні основи АПК, як визначається в дисертації, поставили господарюючих субєктів, і насамперед сільськогосподарське виробництво, в залежність від вибраних ними організаційно-правових форм господарювання, уміння господарів - власників організувати його на високому технологічному рівні на основі досягнень науки і техніки, переважно на самодостатній основі.Дисертаційні дослідження дають підстави зробити такі висновки: Основні напрями і форми здійснення аграрної реформи спрямовані на глибокі соціально-економічні перетворення на селі, перехід галузей агропромислового виробництва на ринкові засади, гарантування продовольчої безпеки країни.