Реформаторські течії соціального виховання ХІХ-ХХ століть - Статья

бесплатно 0
4.5 108
Дослідження та характеристика ідей зарубіжних педагогів-реформаторів кінця ХІХ - початку ХХ століття, що лягли в основу соціального виховання. Розгляд важливості зарубіжного досвіду в модернізаційних процесах вітчизняної освіти та педагогічної науки.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
Національний університет біоресурсів і природокористуванняПроте, аналіз наукових джерел засвідчує, що поза увагою дослідників залишилися напрацювання представників рух нового виховання, зокрема Еллен Кей, Марії Монтессорі, Вільгельма-Августа Лая, Георга Кершенштейнера, Сесіла Редді та ін., які визначали основним завданням школи пробудження творчих сил дитини, реалізації закладеного природою творчого потенціалу, вимагаючи широкого використання у шкільній виховній практиці дидактичного матеріалу. Так виникла реформаторська педагогіка, або рух нового виховання, який виділяє такі концептуальні особливості вивчення дитини: використання антропологічного підходу, вивчення дитини на засадах цілісного підходу, пріоритетна увага до індивідуального розвитку, акцент на дослідженні біологічної природи [2; 4; 5]. Прогресивною на рубежі століть була теорія «вільного виховання» (Еллен Кей, Марія Монтессорі та інші) - напрям у педагогічній теорії і практиці, який розглядає освіту і виховання як допомогу дорослих природному процесу розвитку й саморозвитку дитини в середовищі, що її оточує, через набуття власного досвіду, стимуляцію освітньо-пізнавальної діяльності, самоосвіту й самовиховання, де школа є живим організмом, що розвивається разом із дитиною, а вчителю відводиться роль організатора освітнього й виховного середовища, старшого товариша [1, с. Теорія та практика вільного виховання, що передбачає віру в творчість дитини, її саморозвиток, самовияв, оцінку власного життєвого досвіду в розвитку особистості, активність дитини; самореалізацію дитини як засіб перетворення себе та оточуючого середовища [4, с. Провідними принципами вільного виховання проголошувалися: віра педагога в творчі здібності дитини, переконаність, що будь-який зовнішній, насильницький вплив сповільнює розвиток дитини, гальмуючи її творчу самореалізацію; повноцінний розвиток особистості дитини відбувається завдяки отриманню нею власного досвіду; стимулювання активного ставлення дитини до життя; формування у дитини потреби в самоосвіті та самовихованні; трактування школи як живого організму, що безперервно розвивається; розуміння ролі педагога, як старшого товариша; організація життя дитячого колективу на основі самоврядування [6].Тогочасна освіта не давала відповіді на виклики часу, що і стало причиною активних пошуків вчених в частині оптимізації системи виховання, розробки нових концепцій, теорій і підходів. На рубежі століть виникла теорія «вільного виховання» (Еллен Кей, Марія Монтесоррі), яка передбачає створення педагогами умов, за яких кожна дитина почуває себе вільною у повному розвитку своїх сил і здібностей, реалізації закладеного природою творчого потенціалу. Еллен Кей закликала громадськість до руху за єдину школу, спільне навчання хлопчиків і дівчаток, звязок школи із життям, за глибоку індивідуалізацію навчання, різноманітність форм і методів навчальної роботи, скорочення занять до мінімуму, запровадження 5-ти денного робочого тижня. Еллен Кей вважала, що велика таємниця виховання полягає в тому, щоб надати природі дитини «спокійно і повільно допомагати самій собі», пропагувала створення нового покоління освічених матерів, здатних уберегти своїх дітей від знеособлення. Все в школі було зорієнтовано на те, щоб привчити дитину до самостійності, сприяти її різнобічному вдосконаленню, допомогти їй організувати свою діяльність, реалізувати свою природу.

Повысить уникальность
своей работы

Нужен репетитор?


Похожие работы


Хотите, перезвоним вам?