Дослідження особистісних властивостей соціального працівника, що пов’язані з ефективністю професійної рефлексії. Проведення самоаналізу спільної діяльності фахівця і клієнта - одна зі складових моделі рефлексивного забезпечення соціального втручання.
Аннотация к работе
Однак зазначені моделі відображають, передусім, зовнішній процесуальний та операційний аспекти здійснення соціального втручання (етапи, форми і методи роботи з клієнтами). Емпірично дослідити рівень розвитку рефлексії соціальних працівників та його звязок з ефективністю здійснення соціального втручання. Розглянуто основні підходи до розуміння змісту соціального втручання та моделей його реалізації, проаналізовано поняття рефлексії та визначено її значення в організації мислення і діяльності соціального працівника, який здійснює соціальне втручання. Аналіз найбільш розроблених моделей соціального втручання, як то: когнітивна, біхевіористська, зосереджена на завданні модель, кризове соціальне втручання, - показав, що функціональне місце рефлексії соціального працівника в забезпеченні цього процесу полягає у: виконанні контрольно-оцінної функції; постановці задач на вивчення проблемної життєвої ситуації клієнта; побудові спільного рефлексивного поля для її обговорення і вироблення стратегій подолання; дослідженні когнітивних карт реальності - своїх і клієнта - та їх співставленні; сприянні розвитку власної здатності клієнта до рефлексії. Виходячи з цього, нами визначено основні фактори ускладнення професійної ситуації соціального працівника, які можуть спричиняти зазначені розриви: 1) необхідність дотримання логіки процесуальності соціального втручання та здійснення контролю результатів кожному з його етапів; 2) наявність у фахівця певних особистісних властивостей, які утруднюють процес взаємодії з клієнтом; 3) необхідність вийти в рефлексивну позицію щодо самого себе, клієнта, його проблеми та спільної з ним діяльності з її подолання, а також необхідність здійснювати рефлексію за двох - себе і клієнта.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми підвищення ефективності здійснення соціального втручання шляхом розвитку індивідуальних рефлексивних здатностей соціального працівника, що формують його професійну рефлексивну компетентність. Розроблено теоретичну модель структури рефлексивного забезпечення соціального втручання, визначено рівень розвитку рефлексії соціальних працівників та емпірично доведено його звязок з ефективністю здійснення соціального втручання, визначено особистісні властивості соціального працівника, що повязані з ефективністю професійної рефлексії, розроблено та апробовано методику розвитку професійної рефлексії соціальних працівників. Рефлексивне забезпечення соціального втручання являє собою комплекс рефлексивних засобів створення, підтримки розвитку та реорганізації професійної ситуації надання допомоги клієнту соціальної роботи; включає в себе сукупність рефлексивних здатностей соціального працівника, які сприяють ефективному розвязанню проблемної життєвої ситуації клієнта у взаємодії, підвищенню власної компетентності фахівця у вирішенні незвичних, нетипових задач. Необхідність входження у безпосередню взаємодію з клієнтом навіть тоді, коли він сам не бажає допомоги, та взяти на себе відповідальність за його життя зумовлює дію низки специфічних чинників ускладнення професійної ситуації соціального працівника, що відображаються на структурі його рефлексії, а саме: організаційно-процесуальних, особистісних та структурно-ситуаційних. Емпірично доведено, що ефективність соціального втручання повязана з рівнем розвитку професійної рефлексії соціального працівника, а саме з загальним рівнем розвитку рефлексивної здатності особистості, рівнем сформованості здатності до усвідомлення стосунків з клієнтом та рівнем розвитку здатності зробити професійну ситуацію соціального втручання обєктом рефлексії.