Речеві права на нерухомість - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукОдним із основних інститутів цивільного права є інститут речового права, за яким забезпечується задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Відродження категорій речового права та нерухомості в Україні розпочалося з прийняття Законів «Про власність», «Про заставу», Земельного Кодексу та інших актів, в яких передбачається право приватної власності та інші речові права, в тому числі і на землю (право постійного користування землею, іпотека та ін.), а також вводиться термін «нерухоме майно». Однак, що неодноразово відзначалося в науці, нині ми маємо ряд неузгодженостей та недоліків в цивільному законодавстві, які заважають чітко реалізовувати субєктивні речові права та право власності, зокрема (як основне речове право), а саме, щодо субєктів права власності, їх правового становища, прав та обовязків; законодавство також не містить розгорнутої системи речових прав, а такий обєкт як нерухомі речі не має чіткої правової регламентації. Таким чином, для того, щоб створити належні умови для розвитку громадянського суспільства в Україні та прав і свобод кожної особи, потрібна велика робота по удосконаленню вже прийнятих законів та створенню нових (і, в першу чергу, нового Цивільного кодексу), що неможливо без надійного теоретичного фундаменту, без наукового дослідження таких правових інститутів як речове право, що включає право власності та права на чужі речі, а також без дослідження правового положення субєктів та обєктів даних правовідносин. Завданнями дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, є: 1) визначити та обгрунтувати поняття нерухомих речей як обєкту цивільних правовідносин; 2) довести доцільність існування даної класифікації речей у національному законодавстві у звязку з необхідністю встановлення особливого правового режиму правовідносин з нерухомістю; 3) провести комплексний аналіз інституту речових прав та особливостей здійснення речових прав щодо такого обєкту як нерухомість.РОЗДІЛ І «РОЗВИТОК РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМІСТЬ» складається із чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню становлення і розвитку інституту речових прав на нерухомість, зясуванню їх юридичної природи та значення. Римські класичні юристи розуміли право власності як найбільш повне і широке право на річ, якою власник може розпоряджатися будь-яким чином; абсолютне право, оскільки воно передбачає обовязок всіх інших осіб не посягати на права власника і захищається проти всіх; виключне право, оскільки тільки власник вправі чинити щодо речі будь-які дії та давати дозвіл на це іншим; необмежене право - оскільки спочатку воно нічим не обмежувалось, а згодом власнику було дозволено все, що прямо не заборонялось законом; як право, що відновлюється в повному обсязі після припинення встановлених власником обмежень; як правове поняття, не обовязково повязане з фактичним пануванням особи над річчю, тобто юридичне, правове панування над річчю. До нерухомості, як правило, відносять землю і безпосередньо повязані з нею інші речі, які не можуть бути відділені від землі без пошкодження або погіршення їх призначення, а також інше майно, віднесене законом до нерухомого. Інститут володіння має значення для: 1) забезпечення інтересів власників (надаючи їм додатково і володільчий захист); 2) підтримання стабільності встановленого правопорядку в сфері майнових відносин (володіння завжди презюмується правомірним і захищається як фактична влада над речами, незалежно від правових підстав його виникнення, доки в суді не буде доведено право іншої особи на це майно); 3) тривале володіння річчю визнається, за наявності передбачених законом умов, підставою для виникнення права власності в силу давності володіння (у Німеччині - щодо нерухомості є лише давність реєстрації). Така редакція дасть наступні позитивні наслідки: 1) внесе ясність у визначенні моменту виникнення речових прав на нерухомість в якості загального правила; 2) усуне необхідність подвійної державної реєстрації нерухомості, оскільки правовстановлююче значення матиме лише реєстрація права на нерухомість, яка здійснюється на підставі нотаріально-посвідченого правочину чи іншого, передбаченого законом юридичного факту (наприклад, рішення суду, створення майна тощо); 3) оскільки будь-яке речове право на нерухомість буде виникати та припинятися лише з моменту його реєстрації, то реєстри прав на нерухомість завжди відповідатимуть дійсності, що надасть їм повної достовірності та надійності; 4) реєстрація речових прав на нерухомість, яка здійснюється за певними обєктами, буде надавати вичерпну та достовірну інформацію щодо юридичного положення кожної нерухомості; 5) тим самим буде забезпечено публічність всіх речових прав на нерухомість, а це буде сприяти стабільності та законності правовідносин із землею та іншою нерухомістю.