Осмислення комунікативних законів довіри до зрозумілих висловлень, структурно-семантичних принципів мовленнєвого самовпливу та залежності ефективності спілкування від комунікативних та прагматичних зусиль як чинників екстралінгвального характеру.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. РЕЧЕННЯ УЗАГАЛЬНЕНОГО ЗМІСТУ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙРоботу виконано на кафедрі українського і загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Захист відбудеться “14” травня 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.20 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. У дисертаційній роботі обґрунтовано існування окремого семантичного типу реченнєвих структур, що репрезентують узагальнення вираженого в них змісту та актуалізуються в мовленнєвій ситуації. Представлено лексико-семантичне наповнення семантико-синтаксичних позицій, механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми та незаміщення субєктної семантико-синтаксичної позиції як мовні чинники узагальнення змісту в реченні.До конструкцій, які ще не стали обєктом такого всебічного аналізу в україністиці, належать речення узагальненого змісту. В українській синтаксичній науці немає цілісного дослідження, яке вказало б місце речень узагальненого змісту в системі синтаксичних конструкцій української мови, що й визначає своєчасність обраної теми. Речення узагальненого змісту корелюють з іншими номінаціями, зокрема з пареміями (афоризмами, сентенціями, прислівями, максимами), абстрактно-авторськими реченнями, універсальними реченнями, загальнореферентними висловленнями. Відповідно узагальнення змісту, репрезентоване в реченнєвій структурі, а також реалізація різнопланових моделей речень узагальненого змісту в мовленнєвих ситуаціях спонукає до пошуку й систематизації засобів вираження узагальнення, а також визначення місця речень узагальненого змісту в синтаксичній системі української мови. Диференційований підхід, який відповідає сучасним поглядам на речення як багатоаспектну одиницю, дозволяє наблизитись до адекватного опису конструкцій узагальненого змісту.Водночас у системі структурно-семантичних синтаксичних досліджень поступово утверджується погляд на узагальнено-особові речення як конструкції, семантика яких не підкріплюється особливостями структури. У другому розділі “Чинники узагальнення змісту в реченнєвих конструкціях”, з одного боку, систематизовано й описано різні мовні - граматичні та лексичні - засоби, які формують узагальнений зміст і підпорядковані досягненню комунікативної мети в ситуації мовленнєвого спілкування. Мовні чинники конкретизуються як лексико-семантичне наповнення семантико-синтаксичних позицій у реченні, механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми та незаміщення субєктної семантико-синтаксичної позиції. Лепкий); 2) класифікаційні лексеми на зразок люди, людина, чоловік, жінка, діти: Люди завжди подають руку, виказуючи тим свою доброзичливість і миролюбність (Ю. При цьому поліпредикативні структури демонструють різні способи вияву узагальненого змісту: а) узагальненню можуть підлягати як ситуації, позначені обома предикативними частинами, так і змістові відношення між ними, наприклад: Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ (М.Речення узагальненого змісту визначаються як окремий семантичний тип комунікативно спрямованих конструкцій різної формальної будови, компоненти семантико-синтаксичної структури яких позначені узагальненням, що узгоджується з відображенням типізованих життєвих явищ, загальних положень та висновків, які стосуються всіх людей безвідносно щодо місця й часу. Для функціонування речень узагальненого змісту видаються релевантними закон довіри до зрозумілих висловлень, закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль та закон мовленнєвого самовпливу. Модусний зміст узагальнених конструкцій визначають: а) нейтралізація актуалізаційних протиставлень щодо субєкта, обєкта, адресата, часової та просторової локалізації; б) координація категорії персуазивності з авторизацією, що виявляється в наголошенні на правдивості, достовірності репрезентованої загальновідомої інформації; в) самовираження мовця як частини генералізованої спільноти субєктів, що тим самим мотивує його право керувати поведінкою адресата, а також знімає з нього відповідальність як виразника позиції загалу на випадок невдач співрозмовника. Семантична структура речень узагальненого змісту виступає інваріантною для різних структурних типів та семантико-синтаксичних класів конструкцій. У цьому плані висловлення узагальненого змісту реалізують перлокутивний ефект: їх уживання додатково впливає на слухача, забезпечуючи ефективну реалізацію комунікативного наміру мовця.