Дослідження особливостей формальної організації безособово-інфінітивних речень як модальних реалізацій безособових конструкцій сучасної української мови. Роль модальних реалізаторів у формуванні семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕАЛІЗАЦІЯ СУБЄКТИВНО-МОДАЛЬНИХ ЗНАЧЕНЬ У СТРУКТУРІ БЕЗОСОБОВО-ІНФІНІТИВНИХ РЕЧЕНЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИРобота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Ломакович Світлана Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, академік АПН України, Мацько Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться “16” березня 2005 року о 10°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди: "Закономірності розвитку і функціонування української мови", що передбачає вивчення питань синтаксису української мови, зокрема структурно-семантичних особливостей реченнєвих одиниць, у тому числі безособово-інфінітивних речень - конструкцій, у структурі яких реалізуються субєктивно-модальні значення. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено системний різнорівневий аналіз безособово-інфінітивних речень як регулярних модальних реалізацій безособових конструкцій сучасної української мови, виявлено семантичні різновиди, зумовлені характером субєктивно-модальних значень, що реалізуються в їх структурі, систематизовано прямі та непрямі засоби вираження цих значень. Усвідомленню безособово-інфінітивних речень як структурно-семантичної єдності перешкоджали такі чинники: 1) подвійна природа інфінітива, що спричинила виникнення дискусій про односкладність/двоскладність аналізованих речень і віднесення їх різновидів до різних типів синтаксичних конструкцій; 2) різна морфо-логічна природа неінфінітивного компонента окремих підтипів безособово-інфінітивних конструкцій (дієслово, слово категорії стану, займенник); 3) відмінності в поглядах мовознавців на тип звязку між інфінітивом та дієсловом, інфінітивом і словом категорії стану, інфінітивом і прономінальним компонентом; 4) розуміння мінімальної реченнєвої конструкції як структури, зверненої до формальної організації речення, тобто як предикативної (не номінативної) одиниці; 5) ігнорування дериваційних співвідношень у системі простого речення. У другому розділі дисертації "Формально-синтаксична організація безособово-інфінітивних речень як конструкцій із субєктивно-модальним компонентом змісту" розглядаються особливості формальної організації безособово-інфінітивних конструкцій, зясовується тип синтаксичного звязку в структурі предикативного мінімуму, описано комплетивні відношення між субєктивно-модальним компонентом та інфінітивом, показана роль дієслова (дієслова-звязки) в безособовій позиції у вираженні модально-часових значень, вивчається залежність повноти/неповноти парадигми безособово-інфінітивних речень від лексико-семантичного наповнення субєктивно-модального компонента; виявляються морфологічні типи цього компонента в структурі прислівникових та прономінальних безособово-інфінітивних речень. У третьому розділі дисертації "Зумовленість семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень характером субєктивно-модального компонента змісту" описується семантика структурної схеми безособово-інфінітивних конструкцій, простежується змістова еквівалентність субєктивно-модальних компонентів різної морфологічної природи в їх структурі; визначаються семантичні різновиди безособово-інфінітивних речень, аналізується взаємодія субєктивно-модальних значень у їх структурі; виявляються функції семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень у мовленні.