Способи втілення мотиву жіночої дружби як одного із ключових для самоідентифікації жінки-авторки в модерністській естетиці. Аналіз сюжетотворчої ролі мотиву, його концептуального підґрунтя та формально-стилістичних особливостей функціонування в тексті.
Аннотация к работе
Реалізація мотиву жіночої дружби в британському та українському модернізмі (на матеріалі творів Вірджинії Вулф та Лесі Українки)В статье на материале художественных произведений, а также биографических и автобиографических (дневники и переписка) текстов Вирджинии Вулф и Леси Украинки рассмотрены способы воплощения мотива женской дружбы как одного из ключевых для самоидентификации женщины-автора в модернистской эстетике. Key words: British literature, Ukrainian literature, literary modernism, women friendship, female writing. Наявність праць Квентіна Белла, Джейн Ґолдмен, Марі ДІБАТТІСТИ та низки інших дослідників, що докладно опрацювали твори, щоденники та листи Вірджинії Вулф, а також Соломії Павличко, Віри Агеєвої, Тамари Гундорової, Оксани Забужко, які на українських теренах проаналізували художню творчість та епістолярій Лесі Українки, дозволяє нині чітко простежити зв"язок втілення, зокрема, мотиву жіночої дружби в творах письменниць із фактами їхньої персональної біографії. Для Вірджинії Вулф це, з одного боку, тісна взаємодія з жіночим письменницьким колом Британії початку ХХ століття (в якій вона великою мірою взяла на себе «менторську», провідну роль), а з іншого - її особистісні стосунки з жінками, що мали як дружній, так і любовно-еротичний характер, але передовсім завжди базувалися на інтелектуальній взаємодії. Так, Соломія Павличко, яка чи не вперше береться аналізувати тему стосунків Лесі Українки та Ольги Кобилянської в площині літературознавства вже незалежної України в праці «Дискурс модернізму в українській літературі» 1999 року, починає цей аналіз із доволі радикального твердження: «В українській літературі першими модерністами були жінки (курсив мій.Отже, внаслідок здійсненого аналізу бачимо, як особистісні моделі комунікації жінок-авторок - представниць української та британської національних течій літературного модернізму - стають підставою для формування літературних сюжетів на основі мотиву жіночої дружби. Перш за все важливим є той момент, що особисті взаємини письменниць із жінками (Лесі Українки - з Ольгою Кобилянською, Вірджинії Вулф - з Вітою Секвіл-Вест) так само набувають літературного втілення шляхом мовної гри, яка структурується і префігурується за певними правилами в листуванні.