Розкриття особливостей мовної політики центральних органів влади, з’ясування труднощів та помилок, які перешкоджали упровадженню української мови. Встановлення спільних та відмінних лінгвістичних характеристик досліджуваних підрегіонів Півдня України.
Аннотация к работе
Мовна політика в українському мовознавстві почала розвиватися на початку ХХ ст. Дослідженням різних аспектів мовної політики в Україні, яку здійснювали Президенти України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України кінця ХХ ст. Проте вчені в цьому аспекті виокремлюють низку негативних тенденцій, до яких уналежнюють: брак обєднавчого значення мовного чинника, що істотно впливає на перебіг процесів духовного відродження українського народу; повільне перетворення освітньо-наукової системи в національно-зорієнтовану; недостатню кількість українськомовних засобів масової інформації, художньої літератури; зниження соціопрестижного статусу української мови у великих містах Півдня і Сходу України, де російське мовлення все ще цілковито домінує; відсутність здійснення на всіх рівнях та в усьому соціокультурному просторі (в усіх стратумах суспільства та відповідних лінгвокомунікативних середовищах) державної програми деколонізації культурно-цивілізаційного середовища України тощо. схарактеризувати мовне будівництво органів публічної влади Півдня України на рівні документальної бази і в аспекті практичного використання української мови, визначити відповідність документів місцевої влади прийнятим загальнодержавним документам з мовної політики, зясувати які труднощі та помилки перешкоджали впровадженню української мови в лінгвосоціумі Півдня України (Миколаївській, Одеській, Херсонській областях); Матеріал дослідження представлено чинними законодавчими актами, які стосуються проблем мовної політики, виданими за період із серпня 1991 року до грудня 2004 року: укази та розпорядження Президентів України, рішення Конституційного Суду України, закони України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення сесій Миколаївської, Одеської, Херсонської обласних та міських рад, розпорядження голів Миколаївської, Одеської, Херсонської обласних державних адміністрацій та міських голів, офіційні матеріали Міністерства освіти і науки України, Статистичні щорічники України (всього - 4038 сторінок).Важливим фактором, що впливає на ефективне впровадження державної мови, є стимул, яким може стати вимога знання державної мови для влаштування на роботу в державні установи, відмова у ліцензуванні навчальних закладів, де викладання ведеться неукраїнською мовою, ліцензування газет та журналів, уведення складання іспиту з української мови в межах, необхідних для елементарного спілкування при наданні українського громадянства. Сучасну мовну ситуацію України характеризує конфлікт між двома літературними мовами - українською і російською. Територія України неоднорідна в соціолінгвістичному плані, у межах якого її умовно поділяють на три великі регіони - Захід, де українська мова функціонує повною мірою, Центр, де українська і російська мови функціонують рівноправно, та Південний Схід, де виразно переважає функціонування російської мови. В Україні дотепер зберігається невідповідність між національним складом населення та кількістю закладів навчання українською мовою. За даними Статистичних щорічників України українською мовою виховувалося: в 1991 році - 50,8 % дітей; у 1995 році - 66 %; у 2000 році - 78 %; у 2004 році - 83,1 %.Запропоновано розвязання наукової проблеми, яке полягає в аналізі чинної законодавчої бази та її впровадженні в документах місцевих органів влади на Півдні України (Миколаївській, Одеській, Херсонській областях), їхньому впливі на мовну ситуацію на регіональному рівні як передумові здійснення державної мовної політики щодо української мови. Пропонуємо впровадити на рівні держави та на регіональному рівні вищезазначену модель мовної політики як комплексу заходів упровадження української мови, що містить складники: мовне планування, власне мовну політику та мовне будівництво. Нормативні акти та заходи Президентів України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України за період із серпня 1991 р. до грудня 2004 р. стосовно впровадження української мови були непослідовними, тому не гарантували безпеку та захист державної мови. Рішення Конституційного Суду України 1999 р. не виконувалося через відсутність мовного Кодексу, який указував би на адміністративну відповідальність за невиконання законодавчих актів з мовної політики щодо використання української мови в Україні. Результати проведеного соціолінгвістичного експерименту дали змогу визначити особливості мовної поведінки жителів Півдня України, висвітлити спектр комунікативних контекстів активного й пасивного функціонування української мови, виявити певну залежність між низкою характерологічних ознак інформантів та їхніми мовними вподобаннями, здійснити моніторинг реального функціонування української мови в освітніх установах, владних структурах, фахових обєднаннях, ЗМІ тощо, описати специфіку взаємодії в ситуаціях білінгвізму, зясувати ставлення представників зазначених областей до проблем мови та ін.