Поведінка авроральних явищ в магнітосфері Землі за одночасними супутниковими та наземними вимірами. Асиметрія в розподілі величини міжпланетного магнітного поля поблизу орбіти Землі. Варіації потоку енергії у північний та південний авроральні овали.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Реакція магнітосфери Землі на перебудову геліосферного магнітного поляРобота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, м. Науковий керівник: доктор фізико-математичних наук, професор Дзюбенко Микола Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри астрономії та фізики космосу Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук, професор Ямпольський Юрій Моїсійович, Радіоастрономічний інститут НАН України (м. Харків), завідувач відділу радіофізики геокосмосу кандидат фізико-математичних наук, вченого звання не має, Захаров Іван Григорович, старший науковий співробітник кафедри космічної радіофізики Харківського національного університету імені В.Н. Захист відбудеться “9 ”лютого 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.157.01 Інституту радіофізики та електроніки ім.Крупномасштабні області, де магнітне поле переважно має орієнтацію до Сонця, стикуються з областями, де поле має протилежну орієнтацію. Актуальність роботи зумовлюється необхідністю дослідження поведінки аврорального овалу в залежності від орієнтації та величини ММП на великому спостережному матеріалі з врахуванням сезонних ефектів, що має допомогти в побудові цілісної картини взаємодії сонячного вітру з магнітосферою Землі. Показано, що середня індукція ММП більша, коли вектор міжпланетного поля спрямований в північну півсферу відносно сонячного екватору. На основі статистичного аналізу активності авроральних явищ при перетині геліосферної секторної границі, вперше виявлено, що при проходженні геліосферного струмового шару в секторах з міжпланетним магнітним полем спрямованим до Сонця активність полярних сяйв в середньому вища, ніж в секторах з протилежним напрямком ММП. 2 наведено, як приклад, поведінку середнього модуля індукції ММП від азимутального кута j (система GSM) за період з 1963 по 2001 рр. Тут добре помітна асиметрія: коли вектор магнітного поля лежить близько до напряму лінії Земля - Сонце (j = 0°, 180°), його напруженість мінімальна, а максимальних значень вона досягає, коли вектор ММП перпендикулярний напряму Сонце - Земля (j = 90°, 270°).Вперше на великому статистичному матеріалі проведено аналіз змін авроральної та геомагнітної активності в залежності від напрямку ММП. Встановлено, що відповідно до отриманого просторового розподілу вектора ММП за даними бази OMNI середня величина ММП мінімальна, коли вектор його індукції лежить в площині екліптики та вздовж напрямку Сонце - Земля. Вперше виявлена великомасштабна асиметрія індукції геліосферного магнітного поля, яка досягає значень, близьких до 0.1 НТЛ, що пояснюється існуванням регулярного міжзоряного магнітного поля поблизу геліосфери, обтіканням її потоком міжзоряного середовища. Протягом фази максимуму активності Сонця, за осередненням трьох циклів активності Сонця, спостерігається максимальна величина середнього геліосферного магнітного поля поблизу орбіти Землі, динамічний тиск сонячного вітру, навпаки, знижується в цей період. Встановлено, що при русі Землі в геліосферних секторах міжпланетного магнітного поля, спрямованого до Сонця, активність полярних сяйв в середньому вища на 20%, ніж в секторах з протилежним напрямком міжпланетного магнітного поля.