Виявлення найбільш інформативних клініко-біохімічних показників для прогнозу перебігу пубертатного періоду у дівчаток-підлітків з пієлонефритом. Розробка методів діагностики і лікування порушень репродуктивного здоров"я у дівчаток з пієлонефритом.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукВ літературі немає повідомлень про стан репродуктивного здоровя у дівчаток з пієлонефритом, а, досягаючи репродуктивного віку, вони формують групу з високим ризиком порушень репродуктивного здоровя, безпліддя, а також загострення хронічного пієлонефриту під час вагітності, що може ускладнити її перебіг, результат пологів і характер післяпологового періоду. Підвищити ефективність лікування порушень репродуктивного здоровя у дівчаток-підлітків з пієлонефритом шляхом розробки науково-обґрунтованих схем профілактики та лікування. Вивчити особливості мікробіоценозу статевих шляхів, стан імунного статусу і гормонального профілю у дівчаток-підлітків з пієлонефритом. Розробити методи діагностики і лікування порушень репродуктивного здоровя у дівчаток з пієлонефритом у пубертатному періоді, і шляхом диференційованого їхнього застосування впровадити для практичної охорони здоровя. Розробити програму реабілітації репродуктивного здоровя у дівчаток-підлітків з пієлонефритом.Основну групу склали 56 пацієнток, що одержували лікування за розробленою автором схемою, 34 пацієнтки, що одержували лікування за загальноприйнятими схемами, ввійшли в групу порівняння. Дослідження свідчать, що 90 дівчаток народилися від матерів, що мали вогнища хронічної інфекції: запалення верхніх дихальних шляхів - 35 (38,9%) випадків, бронхіт - 27 (30,0%), тривала безплідність - 30 (33,3%), хронічний сальпінгоофорит - 59 (65,6%) випадків. Багатоводдя мало місце у 57 (63,3%), а маловоддя у 21 (23,3%) жінки, загроза переривання вагітності і передчасних пологів відзначені у 32 (35,6%) обстежених, периферичний лейкоцитоз - у 57 (63,3%), внутрішньоутробна гіпоксія діагностована у 42 (46,7%), з малою масою тіла народилося 41 (45,6%), на штучному вигодовуванні були 72 (80,0%), що достовірно відрізнялося від частоти цієї патології в контрольній групі (р <0,05). Малася тенденція до більш пізнього віку менархе у дівчаток з пієлонефритом у порівнянні зі здоровими дівчатками: у групі 13-14 років - 12,8±1,0 і 11,8±0,2 роки відповідно, у групі 15-16 років - 12,8±0,2 і 11,8±0,2 роки відповідно. Лікування було проведено за загальною схемою 34 підліткам, 56 дівчаток лікувалися за розробленою нами схемою, де було поетапне їх ведення: починаючи з пубертатного періоду, з включенням вітамінотерапії, дієтотерапії, санітарно-гігієнічних заходів.Встановлено, що факторами ризику розвитку ниркової інфекції у підлітків з пієлонефритом були: штучне вигодовування (80,0%), дисбактеріоз кишечника (91,1%), а також наявність інфекції в піхві (42,2%), прямій кишці (32,2%), порожнині рота (38,8%), носа і зіву (37,7%), сечовивідних шляхах (66,6%). Встановлено, що статеве дозрівання дівчаток 13-16 років, що проходило на фоні пієлонефриту, характеризувалося неправильним порядком появи вторинних статевих ознак (лонне й аксиллярне оволосіння випереджало дозрівання молочних залоз) у 44,4%, порушенням менструальної функції в 88,8%, запізнюванням середнього віку настання менархе 12,8±0,1 (у контрольній групі 11,2±0,2 роки). У дівчаток 13-14 років з пієлонефритом встановлені порушення в гормональному статусі, що характеризувалися зниженням рівня естрадіолу в 1,33 рази (р<0,05), прогестерону в 1,36 рази (р<0,05), кортизолу в 1,1 рази (р<0,05) і підвищенням приблизно в 1,5 рази (р<0,05) тестостерону, ЛГ і ФСГ. Встановлено у дівчаток 13-14 років з пієлонефритом збільшення Ig G у сироватці крові та цервікальному слизі в 1,3 рази (р<0,05), Ig А - у сироватці крові й у цервікальному слизі в 1,5 рази (р<0,05), тенденція до збільшення відзначена в показниках Ig М. На біль у животі після лікування перестали скаржитися 71% дівчаток з пієлонефритом, біль в попереку зникла в 77,8%.