Правове регулювання реєстрації прав на землю в країнах Європи та її місце серед основних правових інструментів. Механізм гарантій та захисту прав власників. Доцільність функціонування реєстрації прав на землю і кадастру як двох паралельних інститутів.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне правоРобота виконана на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету. Ужгородський національний університет, завідувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПРН України СТАРОСТЕНКО Діана Миколаївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, асистент кафедри трудового, земельного та екологічного права. Захист відбудеться "8 "червня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.Дискусії щодо того, яка система реєстрації прав на землю є оптимальною, точаться не тільки в наукових колах України, де її формування перебуває на початковому етапі, але і в тих країнах Європи, де система реєстрації є давно сформованою і ефективно функціонує практично без суттєвих змін протягом кількох століть. Аналізуючи чинне українське законодавство в сфері реєстрації прав на землю та стан його реалізації, а також розглядаючи фактично існуючу на даний момент модель реєстрації прав на землю, можна констатувати, що Україна перебуває на початковій стадії становлення та розвитку даного інституту. Незважаючи на те, що жодне з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - ЗУ "Про реєстрацію"), прийнятого в 2004 році, не було реалізоване на практиці, 11 лютого 2010 року Верховна Рада Україна ухвалила ЗУ "Про реєстрацію" в новій редакції, яка встановлює принципово іншу, в порівнянні з редакцією цього закону 2004 року, модель системи реєстрації, що вказує на непослідовність українського законодавця і відсутність у нього чіткої концепції щодо формування та розвитку в Україні системи реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно. Ситуація щодо формування системи реєстрації прав на землю, яка склалася на даний момент в Україні, зумовлює необхідність здійснення критичного аналізу реєстраційної системи України та її порівняння з європейськими реєстраційними системами у двох площинах: по-перше, з позиції існуючої на даний час системи реєстрації прав на землю; по-друге, з позиції задекларованої ЗУ "Про реєстрацію" єдиної системи реєстрації речових прав на нерухоме майно. Проведення порівняльного дослідження правого регулювання реєстрації прав на землю в Україні та країнах Європи дозволило визначити закономірності розвитку даного інституту, особливості національних реєстраційних систем, виявити схожість та розбіжності у ході вирішення окремих проблем їх функціонування, визначити їх позитивні і негативні моменти і, зрештою, виробити конкретні пропозиції щодо гармонізації та адаптації українського законодавства з нормами та стандартами ЄС, що є особливо актуальним в умовах проголошеного Україною курсу до Євроінтеграції."Теоретико-правові засади реєстрації прав на землю" містить два підрозділи, які присвячені загально-теоретичним проблемам прав на землю та їх реєстрації. Для більш повного вивчення правової природи реєстрації прав на землю дисертантом зясовується суть та теоретичні підходи до визначення таких понять, як "земля", "реєстрація" та "права на землю", згідно з українським законодавством та законодавством країн Європи. Проведений теоретико-правовий аналіз співвідношення та взаємодії інститутів реєстрації прав на землю та прав на інше нерухоме майно дозволив встановити, що реєстрація прав на землю не може бути складовою частиною реєстрації прав на нерухоме майно, як і реєстрація прав на нерухомість не може бути складовою реєстрації прав на землю. Дисертантом виділяються такі основні завдання інституту реєстрації прав на землю: підтвердження і державна гарантія захисту зареєстрованих прав на землю; легалізація відповідних повноважень особи щодо обєкту нерухомого майна; забезпечення законності в сфері обігу землі та іншого нерухомого майна; забезпечення власників землі та іншого нерухомого майна і інших осіб відповідно до законодавства достовірною та актуальною інформацією про зареєстровані права землю та інше нерухоме майно. Основними елементами системи реєстрації прав на землю є: законодавчо встановлені підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері реєстрації прав на землю, тобто юридичні факти, з настанням яких законодавець повязує виникнення, зміну або припинення відповідних правовідносин; обєкти реєстрації прав; субєкти реєстраційних правовідносин; законодавчо закріплені права та обовязки субєктів реєстраційних правовідносин; встановлена законодавством процедура державної реєстрації прав на землю; правові наслідки проведення державної реєстрації для осіб, чиє право зареєстроване в реєстрі, а також для третіх осіб.