Розробка способів лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії. Дослідження результатів лікування. Встановлення факторів, які впливають на виживання пацієнтів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Борота Олександр Васильович, Донецький національний медичний університет ім. доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович , Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри онкологічної хірургії. Захист відбудеться “25” лютого 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім.Слід зазначити й іншу особливість негативного прояву місцеворозповсюдженого раку прямої кишки - більше 50 % цих хворих мають ускладнений перебіг пухлинного процесу: перифокальне запалення, розпад пухлини, кровотеча й анемія, кишкова непрохідність, проростання в сусідні органи і тканини. Основними методами лікування нерезектабельного місцеворозповсюдженого раку прямої кишки залишаються променева і хіміотерапія. Незважаючи на дуже велику кількість робіт, залишаються принципово невирішеними проблеми лікування нерезектабельного місцеворозповсюдженого раку прямої кишки. Розробити спосіб лікування нерезектабельного місцеворозповсюдженого раку прямої кишки з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії. Довести ефективність розробленого способу з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії на підставі клінічних і морфологічних змін пухлини при захворюванні на нерезектабельний місцево-розповсюджений рак прямої кишки.У дослідження ввійшло 98 пацієнтів з нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки, які отримали лікування в Донецькому обласному протипухлинному центрі за період 2000-2007 рр. T4N0-2M0 за 5-ою класифікацією міжнародного протиракового товариства, з імобільними пухлинами прямої кишки без віддалених метастазів, які проростають стінки малого таза, магістральні судини, устя сечоводів, шийку сечового міхура, передміхурову залозу в чоловіків, піхву у жінок, іноді з утворенням нориць між прямою кишкою та піхвою і сечовим міхуром. До дослідної групи ввійшло 48 пацієнтів, які отримали лікування, що складається з променевої терапії, оперативного лікування у вигляді катетеризації верхньої прямокишкової артерії, у частини хворих доповнених розвантажувальною колостомою, або колопексією, реґіонарною внутрішньоартеріальною хіміотерапією. У контрольній групі більша частина хворих у віці від 50 до 79 років складала 42 (84,0 % ± 5,2 %), у дослідній групі частка таких хворих становила 35 (72,9 % ± 6,4 %) (розходження не є статистично значимим, p=0,28). Практично в однаковій кількості випадків в обох групах пухлина прямої кишки локалізувалася переважно в дистальних відділах прямої кишки: у нижньоампулярному відділі - у 23 (46,0 % ± 7,0 %) хворих контрольної групи, у 27 (56,2 % ± 7,2 %) хворих дослідної. 1 курс хіміотерапії отримали 12 (27,3 % ± 6,7 %) хворих контрольної групи, 14 (29,2 % ± 6,6 %) хворих - дослідної групи; 2 курси - 10 (22,7 % ± 6,3 %) хворих контрольної і 10 (20,8 % ± 5,9 %) хворих дослідної; 3 курси - 21 (47,7 % ± 7,5 %) хворих контрольної і 22 (45,8 % ± 7,2 %) хворих дослідної; 5 курсів - 1 (2,1 % ± 2,1 %) хворий дослідної групи; 6 курсів - 1 (2,3 % ± 2,2 %) хворий контрольної; 7 курсів - 1 (2,1 % ± 2,1 %) хворий дослідної групи (розходження не є статистично значущим, p > 0,05).Розроблено новий спосіб лікування нерезектабельного місцеворозповсюдженого раку прямої кишки, який полягає у катетеризації верхньої прямокишкової артерії, в підочеревинному виведенні її на шкіру у вигляді ангіостоми, проведенні реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії, як самостійно 37,5 % ± 7,0 %, так і в сполученні з променевою терапією 62,5 % ± 7,0 %. При проведенні променевої терапії та внутрішньоартеріальної хіміотерапії 5-фторурацилом у хворих дослідної групи з помірнодиференційованою та низькодиференційованою аденокарциномою відбуваються виражені (p <0,05) дистрофічні, некробіотичні і некротичні зміни в паренхімі пухлини у порівнянні з хворими контрольної групи, які отримали променеву терапію та системну хіміотерапію 5-фторурацилом. Використання реґіонарної антибіотикотерапії, гемостатичної терапії у сполученні з внутрішньоартеріальною хіміотерапією забезпечує більш сприятливий перебіг ускладнень пухлинних процесів, зареєстрованих до початку лікування, що дозволило зменшити післяопераційну летальність з 12,0 % (ВІ 4,4 % - 22,6 %) хворих контрольної групи до 2,1 % (ВІ 0 % - 8,2 %) у дослідній групі, та дозволило зменшити відносний ризик виникнення колостомованих хворих у 2 рази (ВІ 1,5-2,7), (p <0,001).