Взаємовідносини центру та регіонів. Сутність, критерії та принципи економічного районування. Сучасне районування України. Регулювання територіального управління на державному та місцевому рівнях. Досягнення регіонами оптимальної економічної самостійності.
Аннотация к работе
Відсутність у минулому власної виваженої регіональної політики призвела до значних диспропорцій у територіальній структурі української економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, до надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах. В Україні ще не створено правової бази, необхідної для досягнення регіонами оптимальної економічної самостійності, немає чіткого розмежування повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування з питань управління соціально-економічним розвитком регіонів. Економічне районування - це науковообґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Практичне значення економічного районування заключається в тому, що воно в принципі повинно сприяти більш повному використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, підвищенню ефективності виробництва, раціональному управлінню народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях. Економічний район - це територіальне цілісна частина народного господарства країни, яка має такі ознаки: - спеціалізація як основна народногосподарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах відповідає його географічному розташуванню, природним, економічним і соціальним умовам та спирається на раціональний поділ праці з іншими районами);Щоб створити умови для ефективної керованості соціально економічним розвитком регіонів, для поетапного досягнення позитивних зрушень у територіальних пропорціях, необхідно здійснити комплекс заходів як на центральному, так і на регіональному та місцевому рівнях управління. Цим буде забезпечене загальне правове поле для цілеспрямованого проведення Урядом країни, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування комплексу заходів з практичного регулювання соціально економічного розвитку районів, міст, областей. Визначитися із законодавчим забезпеченням правових засад найважливішого державного механізму управління, яким е планування, прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку територій на мікро-, мезо-і макрорівнях, тобто починаючи від села і закінчуючи державою у цілому.