Головні принципи расових класифікацій. Визначення рас, ієрархічний принцип расових класифікацій. Класифікація Денікера, Штраца, Ейкштедта та Бунака. Расові етнічні та лінгвістичні класифікації. Морфологічна характеристика основних расових груп.
Аннотация к работе
Раса - це велика група людей, яка обєднана генетичними ознаками, що зумовлюють її фізичний тип (комплекс морфологічних ознак), а також, що не є однозначним - психічні особливості. Одразу треба зазначити, що не існує народів чистої раси, і майже всі народи є результатом расового змішування, хіба що в різних пропорціях. Також не треба плутати расу і етнос, ці поняття не збігаються і тому не існує „арійської”, „семітської”, „германської”, „словянської”, „фінно-угорської” та інших рас. Великі людські популяції поділяються на малі раси і антропологічні типи. В європеоїдній расі можна виділити від 5 до 10 малих рас та велику кількість антропологічних типів.Ще з часів стародавнього Єгипту вже тогочасні дослідники звернули увагу на неоднорідність фізичних прикмет людства. На тогочасній настінній фресці відтворено відомі типи людей із різницею в кольорі шкіри та волосся, форми волосистості на голові та на бороді у чоловіків, тобто зараз можливо уявити відчутну різницю та подобу тогочасних людей за зовнішніми ознаками. І.Денікер розробив детальну расову класифікацію людства, яка базується виключно на комплексі морфологічних ознак.Підхід Штраца до расової проблематики вельми нетривіальний - він пропонує прийняти за основу расового підрозділу виключно жінку, вважаючи, що вирішення загадки "що таке раса" швидше виявиться можливою, якщо аналізувати як представників раси не "чоловіка і жінку разом, як це звичайно робилося досі, а винятково жінку". Обґрунтовувавши вибрану методу, Штрац відзначає: "тоді як у чоловіка індивідуальність виявляється часом у всій своїй силі навіть зовнішніми ознаками (борода, вуса), жінка представляє нам рід в незрівнянно більш чистій формі. У чоловіка індивідуальність може цілком поневолити расовий характер, у жінки вона підкоряється расовому характеру.". Так само навіть жінки інших рас свідомо або несвідомо визнають вищу красу за своїми більш світлими сестрами, прагнучи наслідувати їх чарівності. Так, наприклад, в пору скидання татарського ярма, коли Русь встала в повне зростання врівні з рештою Європи, усвідомивши себе Третім Римом, літопис зберіг характерний опис грецької царівни Софії Палеолог, нареченої Великого Князя Іоанна III, брак з яким в очах православних русичів узаконював спадкоємство Москви від Другого Рима - Царьграда-Константинополя.Ейкштедт ввів для позначення рас одноманітну номенклатуру, складену з назви характерної для раси етнічної групи і закінчення "иды", що запозичає із загальної систематики. Правда, прийняте закінчення вживається в систематиці для позначення сімейств (гоміниди, симиїди), а не внутрішньовидових категорій; крім того, умовне закінчення без зміни застосовується для позначення як великих рас, так і менших за обємом підрозділів - європіди, балтиди, дінариди.В першу чергу, вражає обхват робіт: немає буквально жодної області антропології, яка залишилася б в стороні від його професійних інтересів, не відобразилася в його публікаціях. З самого хаотичного нагромадження фактів і статистичних відомостей Бунаку вдавалося створювати максимально ємкі узагальнюючі схеми. Ще в 1930-х роках він упорядкував «основу основ» - методи антропології (без єдності і свідомості яких будь-яке дослідження стає даремним), опублікувавши вичерпний підручник-довідник. І хоча з тих пір списано багато паперу, класифікація типів статури «по Бунаку » залишається найзручнішою на практиці (дозволяючи, наприклад, визначити «навскидку» без зайвих вимірювань тип статури дитини при медогляді). Бунак створив книгу «Рід Homo, його виникнення і подальша еволюція», дивно ємку при невеликому обємі.Винятком є КНР, де китайці становлять 91% всього населення, проте чисельність інших народів (чжуанів, уйгурів, монголів тощо) сягає 100 млн. осіб. Народ (етнос) - історично складена на визначеній території стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки. Народ відрізняється від племені тим, що племя утворене з родів на основі шлюбних і родинних звязків. Народи обєднуються на основі консолідації - рівноправного обєднання народів, інтеграції - злиття, асиміляції - поглинання одного народу іншим. Нація може включати в себе народності, що різняться культурними особливостями (німецька нація включає баварців, саксонів та ін.; до українців належать бойки, лемки, гуцули).Всі люди, що живуть зараз на Землі, належать до одного біологічного типу - Homo sapiens. Але люди різних країн відрізняються одне від одного за зовнішністю - будовою тіла, формою та кольором волосся і очей, кольором шкіри, формою носа. Майже в кожному народі зустрічаються представники різних рас, і кожна раса поширена серед інших народів. Та все ж у більшості країн переважають люди однієї раси. Тут ми дозволимо собі навести певні міркування медико-антропологічного характеру: фізична подоба людського населення Європи могла сформуватися внаслідок різного ступеня змішування популяцій двох людських рас: протонегроїдної та протомонголоїдної, які почали витісняти неанде
План
ПЛАН
Розділ 1. Головні принципи расових класифікацій
1.1 Визначення рас, ієрархічний принцип расових класифікацій
1.2 Класифікація Денікера
1.3 Класифікація Штраца
1.4 Класифікація Ейкштедта
1.5 Класифікація Бунака
Розділ 2.Расові етнічні та лінгвістичні класифікації
Розділ 3. Морфологічна характеристика основних расових груп
3.1 Європейська раса
3.2 Велика негроїдна раса
3.3 Велика монголоїдна раса
Використана література
Розділ 1. Головні принципи расових класифікацій
1.1 Визначення рас, ієрархічний принцип расових класифікацій
Список литературы
1. Алексеев И.П. География человеческих рас. М., 1974.
2. Доценко Ю.М., Мішогло Г.О. "Економічна і соціальна географія світу", Київ-2000.
3. Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Антропология. М., 1963.
4. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства: Навч. посібник - К.: Либідь, 1999.
5. Сніжко В.В. Нариси з психоетнічної етнології України - К.: Веселка, 2001
6. Чебоксаров Н.Н. Основные принципы антропологических классификаций // Тр. Ин-та этнографии. Новая серия, Т. 16. 1951