Природа моральної концепції "чесність з собою", її особливість та провокаційний характер у проекції на літературний процес початку ХХ століття. Динаміка розвитку проблеми в різних генологічних структурах у спадщині В. Винниченка раннього періоду.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ10.01.01 - українська література Робота виконана на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Львівського національного університету імені Івана Франка Хороб Степан Іванович завідувач кафедри української літератури, директор Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Захист відбудеться “22” червня 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Сприйняття творчості Володимира Винниченка завжди відзначалось полярністю суджень критиків і дослідників. Починаючи від його сучасників, і до наших днів тривають дискусії про концепцію “чесності з собою”, яка виникла вже у першому творі письменника. Здійснивши певний “злет” у його малих прозових формах, утілившись у драматургії, концепція “чесності з собою” пронизує й романістику В. Винниченка. Запропонована художня модель літератури викликала різку, полярну читацьку реакцію. Серед парадоксів у Винниченка, зокрема, є мотив дітовбивства (пєси “Memento” та “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, романи “По-свій” і “Записки Кирпатого Мефістофеля”).“Стан вивчення творчості досліджуваного автора” накреслено літературознавче тло, що характеризує творчість В. Ця зміна полягає у впровадженні в тканину текстів автора ідеї “чесності з собою”, що ембріонально проявилась у творі “Краса і Сила”. Оскільки малі прозові форми не давали простору для повного розгортання художнього замислу, не могли належно проявити ідею “чесності з собою”, письменник був змушений рухатися далі, вибираючи ті жанрові утворення, що були б адекватними для його ідейно-мистецьких пошуків. Винниченка як концептуальний експеримент” ідеться про морально-етичні пошуки автора у жанрах драматургії. Відповідно художній, мистецький рівень творів падає, автор починає “мудрствувати”, твори набирають характеру “моральних схем, публіцистичних доказів” (М.Пастух Б. Український роман опору в часі і поза часом // Дзвін. Пастух Б. Володимир Винниченко: Парадокси долі і творчості. Розворушити українське письменство // Дзвін.