Клініко-функціональна оцінка стану хворих з синдромом вегетативної дистонії. Вивчення особливостей динаміки зміни показників варіабельності серцевого ритму та артеріального тиску. Розробка математичного методу прогнозування розвитку вегетативних кризів.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Київська медична академія післядипломної освіти ім.Робота виконана у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук Карабань Ірина Миколаївна, Інститут геронтології АМН України, відділ вікової патології нервової системи, завідувач відділу доктор медичних наук, професор Дзюба Олександр Миколаєвич, Луганський державний медичний університет МОЗ України, кафедра неврології та нейрохірургії, завідувач кафедри. Захист відбудеться 21.11.2001 р. о 1 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім.Практично немає таких патологічних станів, розвиток яких не був би повязаний із розладами вегетативної нервової системи (Вейн А.М. та співавт., 1981, 1998; Віничук С.М., Дубенко Є.Г., Мачерет Е.Л. Якщо первинний СВД має клінічну стабільність, то вторинний СВД є ознакою прогресування захворювань, що мають несприятливий прогноз (Breier Оскільки на ранніх стадіях процесу визначити перманентний характер перебігу досить складно, що так само, має актуальність у діагностиці захворювання, то до такого типу відносять перебіг СВД, коли в хворих відсутні яскраво виражені приступоподібні посилення емоційно-вегетативних розладів, названих вегетативними кризами (Вейн Досвід показує, що діагностика вегетативної дисфункції тільки по таких показниках, як частота серцевих скорочень, рівень систолічного або діастолічного артеріального тиску, частота дихання, досить складна, оскільки ці величини частіше усього не виходять за межі фізіологічної норми, характеризуючись ригідністю або надлишковою лабільністю (Колосова О.А., Осипова В. В. З впровадженням у клінічну практику добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), а також спектрального аналізу варіабельності ритму серця (ВРС), зявилася можливість тривалого амбулаторного дослідження хворих з СВД як у міжприступному періоді, так і в момент розвитку вегетативного кризу (ВК) (Кобалава Ж.Д., Терещенко С.Н., Калинкин А.Л.Серед обстежених у групі хворих СВД з пароксизмальним перебігом захворювання 53,5% складали хворі з рідкими (1-2 разу на місяць) ВК, 41,9% - з середньої частоти (більш 3-4 разів у місяць) ВК, 4,6% - з частими (2-3 рази у день) ВК; вегетативні прояви були симпатико-адреналового характеру у 46, 77% або змішаного характеру у 53,23% хворих. Аналіз даних, отриманих після підсумовування прогностичних ознак показав, що серед хворих СВД із перманентним перебігом до групи ризику з розвитком захворювань серцево-судинної системи віднесено 48 осіб (71,6%), та серед хворих СВД із пароксизмальним перебігом - їхнє число зросло до 57 чоловік (91,9%). При дослідженні вихідного вегетативного тонусу по спеціальній комбінованій таблиці (А.М.Вейн и соавт., 1981) виявлено, що в хворих СВД з пароксизмальним перебігом захворювання переважно симпатичної і змішаної спрямованості з незначним переваженням змішаної (47,1% і 50,4% відповідно), вегетативні зміни парасимпатичної спрямованості відзначалися в 2,9% хворих, а у хворих СВД із перманентним перебігом захворювання - (42,3%), (56,4%) і в 1,3% відповідно. Висока електропровідність відзначалася як у хворих СВД без пароксизмів, так і хворих СВД з пароксизмами (55,5% і 61,5% відповідно). При порівнянні показників електропровідності точок акупунктури на карті ріодараку була зареєстрована незначна активність меридіанів MC, C, TR у 3 хворих СВД з перманентним перебігом (4,3%) і в одного хворого (1,3%) СВД з пароксизмальним перебігом.Запропоновано нове вирішення критеріїв ранньої діагностики синдрому вегетативної дистонії, що дало можливість використовувати патогенетичні схеми лікування для попередження розвитку вегетативних кризів. Використовування критеріїв ранньої діагностики синдрому вегетативної дистонії та вегетативних кризів дозволяє дати правильну експертну оцінку працездатності.