Рання діагностика гіпоксично-ішемічного ушкодження центральної нервової системи у недоношених дітей та профілактика несприятливих наслідків - Автореферат

«ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент Яблонь Ольга Степанівна, Вінницький національний медичний університет ім. Київ), завідувач кафедри неонатології доктор медичних наук, старший науковий співробітник Кирилова Людмила Григорівна, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (м. Захист дисертації відбудеться «22 » грудня 2010 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 при ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (04050, м.Київ, вул.Мануїльського, 8) З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (04050, м.Київ, вул.Мануїльського, 8)У відновному періоді у недоношених дітей виникають психоневрологічні розлади, повязані з гіпоксично-ішемічним ушкодженням головного мозку: від затримки психомоторного розвитку до тяжких форм дитячого церебрального паралічу (ДЦП), що супроводжується порушенням когнітивного розвитку, руховими розладами, судомами та іншим (Ю.И.Барашнев, 2002; Л.Г.Кирилова, 2004; В.Ю.Мартинюк, 2006; K.M.Tomashek et al, 2006). В наш час зявились нові можливості оцінки змін морфо-функціонального стану ЦНС недоношених дітей шляхом застосування інформативних неінвазивних технологій, таких як нейросонографія (НСГ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) (Н.Н.Володин, 2009; S.A.Back, 2007). Недостатність знань щодо особливостей ПМР недоношених дітей в залежності від гестаційного віку та ушкодження ЦНС перешкоджає проведенню диференційного діагнозу між органічним ушкодженням ЦНС та затримкою фізіологічного розвитку у відповідності до постконцептуального віку (Е. С. Впровадження комплексу профілактичних технологій, що направлені на попередження хронізації патологічного процесу та мінімізацію несприятливих наслідків гіпоксично-ішемічного ушкодження ЦНС дозволяє зменшити частоту стійких порушень стану здоровя і навіть вивести з стану інвалідності до 30,0 % дітей (Г. А. Дослідити ранні маркери гіпоксично-ішемічного ушкодження ЦНС у недоношених дітей на підставі визначення в сироватці крові нейронспецифічної енолази (NSE), нейротрофічного фактору головного мозку (BDNF) та васкулоендотеліального фактору росту (VEGF).На пятому етапі в залежності від отриманих результатів диспансерного спостереження та оцінки когнітивного і моторного розвитку в скоригованому віці 18 місяців діти були розподілені на 3 групи: 1 група - 17 дітей з тяжким ушкодженням ЦНС, яке клінічно маніфестувало у вигляді дитячого церебрального паралічу, гідроцефалії. За отриманими нами даними, середня оцінка за шкалою Апгар на 1 та 5 (4,5±0,5, 6,1±0,4 у дітей 1 групи, 5,1±0,2, 6,5±0,2 у дітей 2 групи та 6,1±0,2, 7,1±0,1 у дітей 3 групи, р>0,05) хвилинах та синдром пригнічення ЦНС (76,5 та 61,9 % проти 71,2 % у дітей групи порівняння, р>0,05) не мали достовірних відмінностей в досліджуваних групах дітей. Подальше диспансерне спостереження за дітьми, включеними в дослідження, до 18 місяців скоригованого віку показало, що у дітей з тяжким ушкодженням ЦНС спостерігаються негативні тенденції у КР та МР, які після 3 місяців набувають ще більшої сили. У дітей з ушкодженням мозку середньої тяжкості до 9 місяців намітились позитивні зрушення у показниках КР та МР: збільшився відсоток дітей із розвитком відповідно віку (КР - від 37,5 % у 6 місяців до 50,0 % у 9 місяців; МР - від 37,5 до 46,2 % відповідно) та зменшився відсоток дітей із значеннями ІКР та ІМР<69 до 7,7 %. Аналіз змін головного мозку на НСГ на 4 тижні життя у дітей масою тіла >1500 встановив вентрикуломегалію у 20,0 % дітей з тяжким ушкодженням мозку (проти 4,4 % у дітей групи порівняння, р<0,05) та у 15,8 % - з ушкодженням ЦНС середньої тяжкості, при відсутності у дітей групи порівняння, р<0,05.В дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення актуального наукового завдання сучасної неонатології - удосконалення ранньої діагностики гіпоксично-ішемічного ушкодження ЦНС у недоношених новонароджених та розробка лікувально-профілактичних заходів для зменшення несприятливих наслідків патології нервової системи. Клінічне дослідження та дані анамнезу не завжди дозволяють діагностувати тяжкість гіпоксично-ішемічного ушкодження ЦНС у недоношених новонароджених. Оцінка за шкалою Апгар на 1 та 5 хвилинах (4,9±0,2 та 6,4±0,2, р>0,05) та частота синдрому пригнічення ЦНС (66,1 та 71,2 %, р>0,05) достовірно не відрізняються у дітей з тяжким та середньої тяжкості ушкодженням ЦНС незалежно від маси тіла при народженні, тобто не мають діагностичного та прогностичного значення. Більш інформативними є дані МРТ, при чому виявляється значно вища частота ушкодження перивентрикулярної білої речовини мозку (52,6 проти 10,5 %, р<0,05), розширення субарахноїдального простору (36,8 % р<0,05), поєднання вентрикуломегалії з кістозно-гліозними змінами (47,4 проти 10,5 %, р<0,05), змін з боку мозочка (36,8 %, р<0,05).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ