Процес перетворення етнічної спільноти України в політичну, етапи формування модерної нації й державотворення. Українська національна свідомість у ранньомодерні часи як етнічна, конфесійна самоідентифікація на рівні протиставлення "своїх" і "чужих".
Аннотация к работе
Ранньомодерна (передмодерна) українська ідентичність і становлення національної свідомості в XVII ст.Слід визнати, що реалізації класичної моделі європейського націєтворення в Україні не відбулося ні в XVII-XVIII ст., ні пізніше, у XIX ст. Українці завжди чітко вирізняли себе з-поміж інших етносів, знаходячи різні культурні й релігійні механізми, що перешкоджали асиміляції з боку поляків, а пізніше - Москви. Незважаючи на те, що стара назва України - Русь була привласнена Москвою, як і історія Київської Русі, українська ідентичність завжди яскраво проявлялася через релігію, мову і культуру. Назва «руський народ» торкається процесів самоідентифікації українців, але в XVII ст. українці й білоруси продовжували сприймати себе переважно як культурно-історично-релігійну єдність. «В тогочасних уявленнях про Русь як політичний простір останній збігається з територією південних («українських») князівств Києво-Руської доби, абсолютно й безальтернативно виносячи за дужки не лише російські, але й білоруські терени, що, до речі, переконливо заперечує поширену серед істориків думку, ніби то сприйняття «Русі» як суцільного українсько-білоруського масиву розщепилося на Україну й Білорусію лише під час / внаслідок Хмельниччини [7, с.