Дослідження стану коагуляційного гемостазу і ліпідного спектру крові у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією, що зазнали впливу радіаційних чинників. Розробка комплексу патогенетично обґрунтованої терапії ранніх форм цереброваскулярної патології.
Аннотация к работе
РАННІ ФОРМИ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ, ЩО ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Міщенко Тамара Сергіївна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу судинної патології головного мозку та функціональної нейрохірургії; доктор медичних наук, професор Грицай Наталія Миколаївна, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра нервових хвороб, завідуюча кафедри. Захист відбудеться 14.05.2003р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, м.До теперішнього часу однією з найбільш пріоритетних проблем, яка давно вийшла за межі медико-біологічних наук і набула важливе соціально-економічне значення, є проблема медичних наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) (Волошин П.В., Міщенко Т.С., 1990-1998; Нягу А.І., Логановський К.М., 1992-2000; Зозуля І.С., 1995-2001; Віничук С.М. з спів., 1994; Руденко А.Ю., 1995; Назаренко В.Г., 1995; Нощенко А.Г., 1997, 1999; Винницький О.Р., 1998; Грицай Н.М., Литвиненко Н.В., 2001-2002; Кушнір Г.М., 2002; Мачерет Є.Л., 1994-2000; Пітик М.І., 1997-1998; Дзюба О.М., 1998-2000; Деменко В.Д. з спів., 1999-2002). На думку інших дослідників цереброваскулярна недостатність в осіб, що зазнали впливу радіаційних чинників, розвивається у будь-якому віці, але декілька частіше в осіб молодого віку. Однак уявлення про етіологію, патогенез, клінічні прояви ЦВП у хворих, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, залишаються суперечливими, а в осіб молодого віку - недостатньо вивченими. Вважаючи на те, що до теперішнього часу не розроблена єдина концепція лікування й профілактики ЦВП, залишається актуальним пошук нових методів патогенетичної терапії, спрямованої на корекцію клінічних проявів початкових форм цереброваскулярної недостатності в осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання (Нягу А.І., 1999). Мета дослідження - вивчити особливості перебігу і розробити патогенетично обґрунтовану терапію початкових стадій дисциркуляторних енцефалопатій, зумовлених атеросклерозом і його поєднанням із артеріальною гіпертензією, в осіб молодого віку, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання.Результати, які були отримані при обстеженні соматичного статусу обох груп, виявили, що серед осіб, які зазнали впливу радіаційних чинників, частіше, ніж у загальній популяції, зустрічаються захворювання щитовидної залози (у 34,4% пацієнтів I групи, 9,1% - II групи; р<0,05), хронічні гастродуоденіти (у 61,1% хворих I групи, у 24,4% - II групи; р<0,05). Достовірно частіше, ніж у групі порівняння, у хворих основної групи спостерігались ліпотімічні стани (I група - 72,2%, II група - 36,4%; р<0,01), кардіалгічний синдром (I група - 71,1%, II група - 36,4%; р<0,01), шлунково-кишкові розлади без органічного ураження травного шляху (I група - 65,6%, II група - 24,2%; р<0,01), метеозалежність (I група - 73,3%, II група - 36,4%; р<0,01), лабільність артеріального тиску (I група - 68,4%, II група - 33,3%; р<0,01), вегетативні кризи (I група - 28,9%, II група - 6,1%; р<0,05). Так, відшукування чисел за таблицями Шульте у I групі зайняло 69,7±3,3 сек, у II групі - 58,6±2,8 сек; тест відраховування чисел у I групі склав 3,35±0,47 балів, у II групі - 1,46±0,61; при оцінці слухомовної памяті після третього відтворення у I групі кількість правильних відповідей рівнялась 5,8±0,5, у II групі - 7,1±0,3; тест Равену виявив 32,2% хворих з інтелектуальними здібностями нижче середнього рівня у I групі, у II групі - 15,2%. Характерним для біоелектричної активності головного мозку хворих з ДЕ 1 ст., що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, було помірне зниження частоти ?-ритму (у I групі - 8,75±0,32 Гц; у II групі - 10,56±0,19 Гц; р<0,01) поряд з підвищенням його амплітуди (у I групі-102,67±2,65 МКВ; у II групі - 68,38±2,11 МКВ; р<0,001), порушення зональних відмінностей, значна представленість повільних ритмів, що вказувало на прояви ірритативного характеру і кірково-підкіркової дисфункції у хворих основної групи. Після лікування у пацієнтів 1 групи, де хворі поряд з "традиційною" терапією отримували Стімол, більш рідко (р<0,05) у порівнянні з 2 групою стали зустрічатися гіпервентиляційний синдром (у 1 групі - 47,0%; у 2 групі - 69,2%), затерплість кистей і стоп (у 1 групі прояви були відсутні; у 2 - у 10,2% хворих ), лабільність пульсу (у 1 групі прояви були відсутні; у 2 - у 7,7% пацієнтів), лабільність артеріального тиску (у 1 групі - 22,7%; у 2 групі - 43,6%), ліпотімії (у 1 групі - 23,5%; у 2 групі - 46,1%), зомління (у 1 групі прояви були відсутні; в 2 - у 10,2% хворих).