Підготовчі заходи та бойова діяльність військово-морського флоту Радянського Союзу на початковому етапі Другої світової війни та в умовах оборонних боїв з нацистською армією в 1941-1942 роках. Військові сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років.
Аннотация к работе
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 30 грудня 1937 року, коли був створений наркомат ВМФ СРСР і розпочалась активна стадія будівництва флоту по 2 вересня 1945 року, коли Військово - морський флот завершив останні бойові операції, що були повязані з участю СРСР у війні проти Японії. Слід зазначити, що дана праця була опублікована на два роки раніше, ніж перша праця, що намагалась узагальнити події Великої Вітчизняної війни в цілому - Нарис історії Великої Вітчизняної війни. В праці були окремі розділи, присвячені бойовим діям на морських театрах, і оскільки праця вважалась висвітленням офіційної позиції тогочасної радянської історіографії, на неї орієнтувались всі наступні дослідники, які займались проблемою як Великої Вітчизняної війни в цілому, так і бойової діяльності Військово-морського флоту зокрема. Для більш ґрунтовного і цілісного розуміння діяльності військово - морського флоту СРСР безпосередньо під час бойових дій на фронтах Другої сітової війни є необхідним проаналізувати те, що являв собою флот напередодні війни, хто відігравав ключову роль в його керівництві і які заходи приймались за для посилення обороноздатності країни на морі. Передбачалось, що плани використання військово - морських сил у війні буде розробляти Генеральний штаб - вищий орган управління збройних сил країни.Ударні сили, що підпорядковувались безпосередньо командуючому флотом: підводні човни, авіація великі надводні кораблі очікували наказ на активні дії проти берегових обєктів противника, кораблі в морях і базах, проти морських перевезень. З 15 підводних човнів Балтійського флоту тільки 6 були направлені на морські сполучення противника для дій проти транспорту; з 11 підводних човнів Чорноморського флоту - 3 і лише на Півночі з 6 направлених в море підводних човнів 4 були спрямовані до берегів противника і по одному - на походи до Кольської затоки і Білого моря. Головним же досягненнями було те, що війська противника були відкинуті на 8-10 км, були позбавлені плацдарму, з якого обстрілювали місто і порт. Від його ударів в районі Варнаутки і Байдари було виведено з дії 3 німецькі батареї, було розбито 18 бронетранспортерів і автомашин з військами, 4 середніх танки, розсіяно і знищено до 3-х рот фашистських солдат. Прагнучи обєднати зусилля військ армії і флоту ще 17 серпня був створений Новоросійський оборонний район, командування яким було покладене на генерал - майора Г.П.Котова. оборона міста з моря покладалась на берегову артилерію, кораблі ВМБ і авіацію флоту (87 гармат берегової артилерії, 2 канонерські човни, 26 кораблів, 17 торпедних катерів, 112 літаків морської авіації).Чорноморський флот на початок 1943 року мав в своєму складі 1 лінійний корабель, 4 крейсери, лідер, 7 ескадрених міноносців, 2 вартових корабля, 3 канонерських човна, 31 тральщик, 67 торпедних катерів, 29 підводних човнів. Важливим було також продовжувати інтенсивну боротьбу на морських комунікаціях противника, перешкоджаючи його військовим перевезенням, наносити удари по кораблям в портах, по приморських флангах його сухопутних сил. 10 лютого "Щ - 216" (командир капітан 3 рангу Г.Є.Карбовський) в 22 милях на південний захід від Тарханкута 4 торпедами потопив транспорт "Петер", що йшов під охороною двох вартових катерів, а 27 березня "Щ-215" (командир капітан 3 рангу М.В.Гренмков) потопили невеликийтранспорт. В першому кварталі було зроблено 5068 вилетів, в результаті чого було потоплено 6 транспортів, 16 десантних барж, 6 барж, на аеродромах знищено 8. а в повітряних боях збито 122 літака противника. В результаті дій різнорідних сил флоту противник з 9 квітня по 12 травня втратив більше 100 судів, кораблів і катерів, а біля 60 його судів і кораблів було пошкоджено.Важливим чинником перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні була бойова діяльність Військово-морського флоту. У війні яку вів Радянський Союз проти фашистської Німеччини і її союзників основні цілі досягались армією на сухопутному фронті, однак перемога не була б можлива без підтримки, що надавав Військо-морський флот. Характер використання Військово-морського флоту визначався з одного боку ситуацією на сухопутному фронті а з іншого - діями військо-морських сил противника на радянських театрах. Флот жодного разу не допустив, щоб противник атакував фланги радянських військ ударами з моря. Це був найважчий період для Військово-морського флоту, як і загалом для радянської армії, під час якого відбувались найзапекліші бої, наслідком яких були найбільші втрати.
План
Зміст
Вступ
1. Розвиток військово-морського флоту Радянського Союзу на початковому етапі Другої світової війни
2. Військово-морський флот в умовах оборонних боїв з нацистською армією в 1941-1942 роках
3. Військово-морські сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років
Висновки
Джерела і література
Вывод
Важливим чинником перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні була бойова діяльність Військово-морського флоту. У війні яку вів Радянський Союз проти фашистської Німеччини і її союзників основні цілі досягались армією на сухопутному фронті, однак перемога не була б можлива без підтримки, що надавав Військо-морський флот.
Характер використання Військово-морського флоту визначався з одного боку ситуацією на сухопутному фронті а з іншого - діями військо-морських сил противника на радянських театрах.
Головним призначенням флоту було сприяння сухопутним військам. Всі інші завдання: знищення сил флоту противника, порушення ворожих морських комунікацій, захист власних морських сполучень виконувались головним чином в інтересах сухопутних військ, що випливали з планів і ходу стратегічних операцій.
В період 1941-1942 років спільне з сухопутними військами утримання обширних приморських районів складало основу бойової діяльності флоту. Бойові дії Військово-морського флоту в обороні баз і узбережжя багато в чому сприяли стійкості приморських флангів радянських військ. Флот жодного разу не допустив, щоб противник атакував фланги радянських військ ударами з моря. Це був найважчий період для Військово-морського флоту, як і загалом для радянської армії, під час якого відбувались найзапекліші бої, наслідком яких були найбільші втрати. В результаті зриви плану миттєвого розгрому радянських збройних сил німецькому військово-морському командуванню на жодному з морських театрів, де розгортались військові дії не вдалося знищити сили радянського Військово-морського флоту.
1943 рік став здебільшого часом боротьби за витіснення противника з окремих районів, в яких повинні були відбутись наступальні операції. Свої головні зусилля флот зосереджував на прикритті узбережжя, в першу чергу приморських флангів сухопутних військ і на сприянні їм у наступальних операціях. Північний, Балтійський і Чорноморський флоти, Біломорська, Ладозька, Азовська, Волзька і Каспійська флотилії своїми діями сприяли червоній армії в досягненні так званого корінного перелому на всьому радянсько-німецькому фронті.
В 1944-1945-х роках флоти використовувались для сприяння сухопутним військам у розгромі приморських угрупувань ворога. При цьому найбільш активною формою сприяння були морські десанти і дії флоту по порушенню морських комунікацій ізольованих на узбережжі угрупувань противника. Саме в цей період окремі частини флоту переносять свою бойову діяльні за межі Радянського Союзу.
Особливим завданням яке довелось виконувати Військово-морському флоту в 1945 році була допомога радянській сухопутній армії у війні проти Японії. Дана сторінка діяльності флот досліджувалась виключно з радянських позицій і має багато білих плям. Тому вона повинна стати обовязковим предметом подальших досліджень.
Хвилюючі сторінки вписали моряки у визволення Новоросійська і Керчі, Севастополя і Одеси, Ленінграда, Прибалтики і Заполярря. Переслідуючи противника вони вели мужню боротьбу в складі військових флотилій, брали участь у визволенні Белграда, Будапешта, Відня та інших міст.
Результатами бойової діяльності радянських підводників, морських льотчиків, артилеристів і мінерів надводних човнів в роки війни стали потоплення 1200 кораблів і допоміжних судів, більше 1300 транспортів та інших транспортних засобів противника.
Особливе місце для сучасної української історії займає бойова діяльність Чорноморського флоту і взагалі даний морський театр. Свідченнями запеклої і безкомпромісної боротьби Чорноморського флоту, яке не потребує зайвих коментарів є події героїчної оборони Одеси. Яка тривала більше двох місяців та Севастополя, що вісім місяців утримував натиск німецьких військ.
Завданням подальших досліджень в контексті даного питання повинні стати деякі статистичні данні радянської історіографії. Потрібно критично віднестись до інформації, що стосується бойових операцій військово-морського флоту, їх здобутків і втрат, що були завдані радянські стороні, порівняти офіційні данні з вже відомими архівними матеріалами та проаналізувати реальну цінність та значення проведених операцій.
Подальша робота з архівними матеріалами може пролити світло і на не найкращі сторінки бойової діяльності Військово-морського флоту, невдалі операції, події яких недостатньо висвітлені в радянській історіографії.
Отже, незважаючи на досить високий рівень дослідження проблеми бойової діяльності Військово-морського флоту Радянсько Союзу в роки Великої Вітчизняної війни радянською історіографією, сучасні умови ставлять завдання переосмислення багатьох подій минулого з принципово нових позицій. Використовуючи сучасні критичні підходи дослідження. Тому є доречним ще раз підкреслити актуальність даної проблеми і наголосити на необхідності її подальших досліджень.
Список литературы
1. Документальні публікації
· Никто не забыт ничто не забыто. Сборник документов и материалов.-М., 1971.
· Сообщение Советского Информбюро. В 6т., т.3.- М., 1944.
2. Мемуари
· Басистый Н.Е. Море и берег.- М., 1970.
· Кузнєцов Н.Г. Курсом к победе.- М., 1972.
· Кузнецов Н.Г. Накануне.- М., 1966.
· Кузнецов Н.Г. На флотах боевая тревога.- М., 1971.
· Мартынов В.А. Повесть о крейсере.- М., 1969.
3. Монографії
· Арзуманян А. Адмирал.- Ереван, 1973.
· Ачкасов В.И. Советское военно-морское искусство в Великой Отечественной войне.- М., 1975.
· Басов О.В. Флот в Великой Отечественной войне, 1941-1945.- М., 1980.
· Боевой путь Советского Военно-морского флота.- М., 1964.
· Ванеев Б.А. Черноморцы в Великой Отечественной войне.-М.,1964.
· Вайнер Б.А. Северный флот в Великой Отечественной войне.- М., 1964.
· Вьюнков Н.П. Черноморский флот в Великой Отечественной войне.- М., 1967.
· Головко А.Г. Вместе с флотом.- М., 1960.
· Дмитриев В.И. Атакуют подводники.- М., 1973.
· Дорохов А.П. Морские летчики в обороне Одессы.- Одесса, 1982.
· Иосалиани Я. В битвах подводой.- М., 1959.
· Ирвинг Д. Разгром конвоя PQ-17.- М., 1971.
· История Великой Отечественной войны Советского Союза. В 6т. М.,1960.
· История Второй Мировой войны. 1939-1945 В 6т.- М.,1974.
· История Военно-морского искусства.- М., 1969.
· Кирин Н.Г. Черноморский флот в битве за Кавказ.- М.,1958.
· Козлов И.А. Краснознаменный балтийский флот в героической обороне Ленинграда.- Л., 1976.
· Козлов И.А. Северный флот.- М.,1966.
· Кононенко В.М. Керченско-Ельтегенская десантная операция.- М., 1954.
· Краснознаменный Балтийский флот в завершающий период Великой Отечественной войны.- М., 1975.
· Локотников И.И. Волжская флотилия в Великой Отечественной войне.- М., 1974.
· Новиков А.А. В небе Ленинграда.- М., 1970.
· Пензин К.В. Черноморский флот в обороне Одессы.- М., 1956.
· Перичнев Ю.Г. Советская боевая артиллерия.- М., 1976.
· Свердлов А.В. На море Азовском.- М., 1982.
· Советские вооруженные силы.- М., 1978.
· Чероков В.С. Для тебя Ленинград.- М., 1978.
4. Періодичні видання
· Павлович Н.Б. Стратегические планы использования ВМС Германии в начальный период войны. // Военно-исторический журнал.- 1959.- №6.
· Аммон Г.А. Опыт начального периода Великой Отечественной войны. // Военно-исторический журнал.-1962. - №11.