Обґрунтування досліджень радянської історіографії, відносно участі робітників Донбасу в революційних подіях ХХ ст. Характеристика розвитку революції 1905-1907 років. Огляд етапів вивчення історичної спадщини, та еволюції думки щодо подій на Донбасі.
Аннотация к работе
Радянська історіографія про участь робітників Донбасу в революційних подіях 1905-1907 роках
Шебаніц Д.М.До 20 річного ювілею революції, який широко святкувався в країні у 1925 році, зусиллями іспартівських комісій було видано близько 30 збірників та брошур, з-поміж авторів яких більшість були учасниками революційної боротьби 1905-1907 рр. У цих роботах дуже широко висвітлюється участь робітничих колективів окремих заводів та фабрик у революційному русі 1905-1907 рр. Радянська концепція історії революції полягала в тому, що пролетаріат уособлювався в обличчі партії більшовиків, і більшовики вдало поєднали в революційній боротьбі того періоду марксистсько ленінське вчення з масовим робітничим рухом. Крім того, видано збірку архівних джерел по окремих періодах розгортання революції, особливу увагу приділено другому періоду революції, а саме 1906-1907 рр. У цьому виданні міститься важливий документальний масив інформації, що стосується історії розгортання революційних подій на території Донецького басейну. Поразку революції дослідниця пояснює недостатньо міцним союзом робітників і селян, армією, яка неповністю підтримала пролетаріат, відсутністю єдності в середовищі робітництва, а також тим, що зрадники меншовики розколювали робочий клас та гальмували революцію. Він детально зупиняється на таких питаннях, як Росія напередодні першої революції, становище селян та розгортання селянського руху, російсько японська війна, план дій більшовиків у революції, революційні виступи робітників та селян, виступи на флоті та в армії, жовтневий загальний страйк та Ради робочих депутатів, московський збройний виступ, спад революції, її поразка та значення.