Місце і роль ради безпеки в системі головних органів ООН. Міжнародно-правові аспекти організації діяльності ради безпеки у сфері підтримання міжнародного миру. Шляхи інституційного реформування ради безпеки в рамках великої інституційної реформи ООН.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук1 Статуту ООН (далі: Статут), Організація Обєднаних Націй повинна підтримувати міжнародний мир та безпеку та з цією метою вживати ефективних колективних заходів для попередження та усунення загрози миру та придушення актів агресії або інших порушень миру та залагоджувати або розвязувати мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, міжнародні спори або ситуації, які можуть призвести до порушень миру. 24 Статуту покладає на Раду Безпеки ООН (далі: РБ) головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки та фіксує важливе положення конституюючого характеру про те, що РБ при виконанні своїх обовязків діє від імені Членів ООН. Отже, зважаючи на універсальний характер ООН як міжнародної організації у сучасному світі необхідно відзначити виключну актуальність дослідження найбільш принципових концептуальних і функціональних аспектів міжнародно-правового статусу РБ та його реформи на сучасному етапі, що реалізується в таких позиціях: - важливе місце РБ ООН, як другого за Статутом головного органу ООН, що несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки та ухвалює рішення, які мають обовязкову силу для членів ООН, адже, відповідно до ст. У цьому контексті доцільно відзначити, що активний процес пошуків оптимальної для світового співтовариства моделі реформування РБ на рівні самої ООН перманентно триває з моменту прийняття Генеральною Асамблеєю ООН (далі: ГА ООН) резолюції 48/26 від 3 грудня 1993 р., якою було постановлено заснування Робочої групи відкритого складу (далі: Робоча група) для розгляду всіх аспектів питання про розширення членського складу РБ та інших питань, що стосуються РБ. З того часу й до 2007 р. було підготовлено 14 доповідей Робочої групи, висунуто багато різноманітних точок зору щодо процесу реформування, але одностайності серед держав-членів ООН у принципових питаннях досягнуто не було, що констатується в доповіді координаторів, призначених Головою ГА ООН в їх індивідуальній якості 8 лютого 2007 р.Нормативні недоліки Статуту ЛН: а) відсутність виключної компетенції Ради з питань забезпечення міжнародного миру та безпеки, відмінної від компетенції Асамблеї; б) ненадання Раді статусу постійно діючого органу ЛН; в) особливості процедури голосування в Раді, що полягали у фактичній наявності права вето будь-якого члена ЛН, окрім сторін спору; г) наявність певних юридичних обставин, закріплених в Статуті ЛН, використання яких дозволяло державам вдаватися до війни без порушення чинних міжнародно-правових норм, тобто заборона війни у міждержавних відносинах не мала абсолютного характеру; ґ) відсутність у ЛН та Ради дієвих юридичних механізмів забезпечення міжнародного миру та безпеки, зокрема - рекомендаційний характер рішень про застосування санкцій. З-поміж них виділено: а) загальнолюдські - досягнення людством належного рівня право розуміння, що знайшло прояв у трансформації свідомого ставлення людей до питань війни та миру; б) соціально-економічні та політичні, що полягають, з одного боку, в існуванні держав з різними соціально-економічними та політичними системами як детермінантами правових позицій цих держав, а з іншого, важливим чинником є певна позиція та політико-правова воля окремих державних діячів держав-засновниць ООН; в) конкретно-історичні, що відображають конкретно-історичне становище, що склалося під час Другої світової війни, яка виявилася найбільшою за масштабом та наслідками в історії; г) міжнародно-правові, визначені швидким темпом прогресивного розвитку міжнародного права щодо питань війни та миру, міжнародної безпеки, мирних засобів урегулювання міжнародних конфліктів, визначення агресії в XX ст.; ґ) інституціональні, що полягають у поступовому формуванні ідеї створення спеціалізованого органу з підтримання міжнародного миру та безпеки на універсальному рівні, зокрема, головною інституціональною передумовою слід вважати діяльність ЛН та Ради в її рамках, позитивний та негативний досвід якої дозволив виважено підійти до визначення міжнародно-правового статусу РБ в процесі розробки тексту Статуту ООН. У підрозділі 2.1 «Місце і роль Ради Безпеки в системі головних органів ООН» зазначається про доцільність визначення правової природи ООН в цілому шляхом аналізу наступних її сутнісних елементів: цілей; правосубєктності; нормативної (статутної) основи; системи постійно діючих органів, оскільки РБ за своїм міжнародно-правовим статусом є органом міжнародної організації.