Дослідження навколоземної плазми радіофізичними методами, в яких у якості зондувальних сигналів використовуються геомагнітні пульсації. Розробка методики оцінки коефіцієнтів відбиття МГД хвиль від нижньої іоносфери. Вимірювання поляризації мікропульсацій.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наукРозвинуто метод радарної магнітометрії іоносфери, який полягає у вимірюванні компонент дрейфової швидкості іоносферної плазми в полі МГД хвиль. Розроблено методики оцінки коефіцієнтів відбиття МГД хвиль від нижньої іоносфери та інтегральних провідностей нижньої іоносфери в рамках сучасних теоретичних уявлень. Виявлено два різних типа добового ходу позиційного кута еліпса поляризації, яким дано інтерпретацію в рамках наведеної в дисертації теоретичної моделі. В ней приведены схема экспериментов по радарному зондированию области искусственной ионосферной турбулентности, изложена методика измерения параметров принимаемых сигналов, сделаны оценки погрешности измерений, описаны эффекты нелинейного взаимодействия МГД волн с искусственными ионосферными неоднородностями и несинфазности вариаций доплеровского смещения частоты сигналов, рассеянных сравнительно близкими участками возмущенной области. В рамках простой двухволновой модели сделаны оценки коэффициентов отражения МГД волн от нижней ионосферы и интегральных проводимостей нижней ионосферы по результатам измерений амплитуд и фаз вариаций скоростей дрейфа плазмы в разнесенных точках возмущенной области.У дисертаційній роботі розвинуто методи моніторингу іоносфери й магнітосфери Землі, які базуються на вимірюванні параметрів ультра низькочастотних електромагнітних коливань - геомагнітних пульсацій. У магнітосфері і верхній іоносфері пульсації геомагнітного поля поширюються у вигляді магнітогідродинамічних (МГД) хвиль, частоти яких задовольняють умові ( - гірочастота іонів). Суть останнього полягає у вимірюванні доплерівського зсуву частоти сигналів короткохвильового і ультракороткохвильового діапазонів, розсіяних на штучному обєкті, що рухається разом із плазмою, у верхній іоносфері, де варіації швидкості дрейфу плазми пропорційні компонентам електричного й магнітного полів МГД хвиль. Але в рамках дисертаційної роботи область штучної іоносферної турбулентності в основному використовується лише як "поплавець", що повторює рухи навколишньої іоносферної плазми в полі МГД хвилі. Радарний експеримент дозволив оцінити структуру інтерференційної картини МГД хвиль вище шару, що відбиває, та коефіцієнти відбиття МГД хвиль від іоносфери.