Заснування та становлення конфесії "Рідна українська національна віра" в діаспорі Америки. Дослідження віроповчальної системи та обрядових дійств. Визнання "Мага Віри" Лева Силенка священною книгою. Рідна українська національна віра як релігія нашої доби.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГОРУНВІРА - цим буквосполученням позначається одна із найбільш поширених в Україні рідновірських течій, яка була заснована Левом Силенком у 1965 р. в українській діаспорі Америки. Якщо рідновіри прагнуть відродити витокові язичницькі форми давньої релігійності українців, то рунвіри приймають реформовану Л.Силенком на принципах стандартів монотеїстичних світових релігій давньоукраїнську віру. То ж і не дивно, що останнім часом послідовники Л.Силенка прагнуть внести деякі доповнення до своєї віроповчальної системи, обрядових дійств з метою в такий спосіб включити до останніх дещо із багатої скарбниці давньої духовної культури українського народу.Історія конфесії, кількісне зростання громад РУНВІРИ в діаспорі повністю повязані з організаторськими здібностями Л.Силенка‚ який з 1962 по 1977 роки обїздив з лекціями практично всі ті міста Канади і США‚ де є українські спільноти. Проте організаційно РУНВІРА оформилася лише у 1965 р., коли було засноване Обєднання Синів і Дочок України (ОСІДУ РУНВІРИ). Відтоді благословення бути духовними опікунами громад РУНВІРИ від Вчителя одержали Мирослав Лозовий, Боголюб Свириденко, Мирослав Лисенко, Кий Шевченко, Тарас Осадчук, Зореслав Стоцький, Святослав Гулак, Світана Черепаха, Миролюба Ковганич та ін. На другому Соборі РУНВІРИ, який відбувся в Гамільтоні (Канада) 27 квітня 1980 р., було прийнято “Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВІРИ” , в якому чітко визначена віра в Єдиного і Всюдисущого Господа Дажбога і закріплене визнання “Мага Віри” священною книгою РУНВІРИ. Третій Собор РУНВІРИ, який пройшов вже в Оріяні - Святині Матері України, в своїй ухвалі 16 липня 1983 р. чітко визначив Лева Силенка як Духовного Вчителя і Пророка Святої Церкви РУНВІРИ, прийняв Заповіді останньої і Закони Правильного Життя її Синів і Дочок.Засновуючи монотеїстичну релігію‚ Л.Силенко змушений був значну увагу приділити світоглядним питанням, зокрема таким, як створення і буття світу, місце людини у ньому, а також проблемам формування обрядово-культової сфери та ін. Будучи різновидом монотеїстичної релігії‚ РУНВІРА дає насамперед своє розуміння Бога. Лев Силенко вчить, що Світ - у Богові , а Бог - у Світі. “Світ не родився - Світ вічно був, є і вічно буде Світом. Але Світ вічно був Світом.В одному з листів із Спрінг Глену зазначається: “РУНВІРА - нове народження, нове богорозуміння, нові Заповіді і Закони життя” (Лист Священної Ради Соборного Храму. Проте, відзначимо тут це, в ній водночас виявлена шанобливість щодо політеїстичної віри наших Предків, їхніх божеств, названих різними іменами і наділених різними обовязками. Многобожжя було шляхом їхнього духовного життя”, - зауважує Л.Силенко. Але оскільки рівень релігійних понять залежить від духовного розвитку людини, то є свята таїна, згідно якої “дід і бабуся хочуть, щоб їхні внуки були кращими, як вони, були багатшими, як вони. Саме цим, за переконання Л.Силенка, й була зумовлена необхідність “в імя спасіння Потомків провести реформування Віри наших Предків й дати звіщення віри в єдиносущого Господа з імям Дажбог” .В Україні Леву Силенку треба було б вийти в солідну наукову аудиторію і вже не на основі уявних розмірковувань, а на основі наукових доказів, фактів доводити правомірність тих положень і висновків, які чомусь, на його думку, мають сприйматися на віру, беззастережно, тільки тому, що це він сказав. Та й треба ж було б Вчителю в якійсь формі зняти всі ті - достовірні чи недостовірні - інформації, які прозвучали про нього з уст представників інших конфесій, з газет і часописів. Сумна нинішня доля силенкового вчення постає не тому, що переважна більшість українців не розуміє його через своє духовне скалічення й обтяження буденними турботами й християнською традицією, а тому, що РУНВІРА є умоглядним світоглядно-релігійним конструктом, створеним Л.Силенком без належного знання ним сучасного українства, зумовленого як емігрантським півстолітнім буттям Вчителя, так і безапеляційним самоототожненням ним себе із пророками світових релігій.