Еколого-геоморфологічний аналіз флювіальної басейнової системи Горині, визначення основних тенденцій зміни її функціонування. Виявлення просторово-часових особливостей стоку води і наносів, горизонтальних і вертикальних деформацій та їх взаємозв’язків.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РІЧКОВА СИСТЕМА ГОРИНІ: СТРУКТУРА, ФУНКЦІОНУВАННЯ, УПРАВЛІННЯОфіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Палієнко Валентина Петрівна, Інститут географії НАН України, заступник директора кандидат географічних наук, професор Кравчук Ярослав Софронович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії Захист відбудеться “30” червня 2006 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. У роботі розроблено схему еколого-геоморфологічного дослідження цієї річкової системи, алгоритми аналізу її структури та функціонування. Виявлено просторово-часові особливості стоку води і наносів, горизонтальних і вертикальних деформацій, установлені взаємозвязки цих процесів; визначено основні тенденції зміни функціонування досліджуваної флювіальної системи.Залежно від природних особливостей території та характеру її господарського використання відбуваються зміни у процесах функціонування ландшафту, а, отже, змінюється і його “продукт” - річка. Таким чином, стан річок визначається станом навколишніх ландшафтів - території, з якої річка збирає воду. До основних показників, що характеризують стан річкової системи та інтенсивність зміни геоекологічного стану річкового басейну, відносять параметри структури річкової системи (кількість річок різних порядків і їхня довжина) на різночасових етапах її розвитку й основні характеристии функціонування річкової системи на певному часовому відтинку. Аналіз розвитку та поширення цих процесів у річковій системі Горині дає можливість виявити ступінь порушення екологічної рівноваги у геоморфосфері досліджуваного басейну, площа якого перевищує 12 тис. км2 та охоплює більшу частину Рівненської, крайню південно-східну частину Волинської, північні частини Тернопільської та Хмельницької областей - осередків давнього розселення, а отже й потужного антропогенного перетворення геосистем. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання: 1) розроблення схеми еколого-геоморфологічного дослідження річкової системи Горині, алгоритмів аналізу її структури та функціонування;У першому розділі “Наукові засади комплексних еколого-геоморфологічних досліджень річкових систем рівнинних регіонів” проаналізовано історію розвитку та рівень сучасних еколого-геоморфологічних досліджень флювіальних басейнових систем (ФБС), розкрито науково-методичні засади ЕГА басейну р. Загальна схема ЕГА басейнової системи Горині включала ряд послідовних операцій:1) постановку мети, визначення завдань і основних напрямів дослідження; 2) опрацювання наукової та методичної літератури; збір та аналіз статистичної, картографічної інформації, даних власних польових досліджень; 3) створення інформаційної бази даних про сучасний і ретроспективний стани басейну та річкової системи; загальну характеристику басейну та річкової системи; 4) аналіз природних умов річкового басейну; 5) аналіз господарської діяльності в басейні; 6) аналіз структури річкової системи; 7) аналіз взаємозвязків структурних змін та чинників середовища; 8) аналіз функціонування річкової системи; 9) аналіз взаємозвязків зовнішніх чинників та функціонування гідромережі; 10) аналіз взаємозвязків функціонування і структурних змін; 11) розроблення комплексу заходів щодо оптимізації геоекологічної ситуації у басейні р. Під час аналізу еколого-геоморфологічної ситуації основними оціночними показниками виступали: а) щодо структури річкової системи: l, (км) - загальна довжина водотоків; ?l, (км) - зміна довжини річкової мережі протягом визначеного відтинку часу; n (од.) - загальна кількість різнорангових водотоків; ?n (од.) - зміна їх кількості впродовж визначеного інтервалу часу; Ктр - коефіцієнт трансформації структури річкової мережі за час Т2-Т1; б) щодо функціонування річкової системи: витрати води (середньорічні, максимальні, мінімальні), норма стоку, модуль стоку води, обєм стоку води, витрати наносів, модуль стоку наносів, обєм стоку наносів, каламутність води (середньорічна, щомісячна), середня щорічна і багаторічна інтенсивність вертикальних та горизонтальних деформацій. Домінантні антропогенні чинники: 1) меліорація (найбільш меліорованими (до 50 % водозбору) є басейни річок Мельниця, Вирка, Зульня, Боркова); 2) спрямлення русел (сьогодні понад 81% річищ І-IV порядків є прямолінійними); 3) лісогосподарські дії (характерні різноспрямовані зміни лісистості: у період із 1925 до 1955 рр. на значних площах спостерігається різке скорочення площі лісових масивів (на 20-40 % і більше), впродовж 1955 - 2000 рр.