Виділення основних тем, мотивів і розповідних принципів, що зв"язують роман Буніна, з "Дитячими роками Багрова-онука" С.Т. Аксакова і трилогією Л.М. Толстого, а також з "Літом Господнім", "Богоміллям" І.С. Шмельова і "Подорожжю Гліба" Б.К. Зайцева.
Аннотация к работе
«Життя Арсеньєва» І.О. Буніна і традиції автобіографічної оповіді в російській літературі Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Загальна характеристика роботи Актуальність теми. В сучасному літературознавстві Бунін досліджувався більше, ніж інші письменники-емігранти «першої хвилі». Сучасні дослідники часто повязують творчість Буніна з тенденціями розвитку європейської літератури ХХ сторіччя, наприклад, з романами М. Пруста (Ю.В. Мальцев, О.В. Сливицька), з російським модернізмом (Р.С. Співак, А.А. Дякіна). Але хоч Буніну і властива деяка «модерність», в цілому автор «Життя Арсеньєва» в своїх пошуках завжди «залишався в межах реалізму «з берегами» (О.М. Михайлов). Виділення основних тем, мотивів і розповідних принципів, що звязують роман Буніна, з одного боку, з «Дитячими роками Багрова-онука» С.Т. Аксакова і трилогією Л.М. Толстого, а з другого боку, з «Літом Господнім», «Богоміллям» І.С. Шмельова і «Подорожжю Гліба» Б.К. Зайцева, становить завдання дослідника. Обсяг дисертації - 169 с. Передусім, змінився традиційний хронотоп: у Буніна зливаються теперішнє і минуле, а місцем його дії стає весь світ від Середньої смуги Росії до Єгипту, Нубії. Память оповідача, що вміщує духовний досвід людства від райського стану до сучасності, допомагає Арсеньєву вільно переміщатися в часі і бути незалежним від його руйнівного впливу. Отже, мотив памяті стає організуючим початком оповіді, але це відбувається не під впливом новаторства європейських романістів, як стверджують В.В. Вейдле, Ю.В. Мальцев, О.В. Сливицька, а у звязку з розвитком того жанрового канону, що у XIX ст. відточувався в художньо-автобіографічних творах Л.М. Толстого і С.Т. Аксакова. 1.2. Чирикова (1911-1914), «Котик Лєтаєв» і «Хрещений китаєць» А.Білого (1915 і 1921), автобіографічні оповідання І. Буніна «Далеке» (1904) і «Біля джерела днів» (1907), «Повість про дні мого життя» І. Вольнова (1912-1914), «Дитинство», «В людях» М. Горького (1913-1916). Весь творчий шлях Буніна пройшов під знаком Толстого.