Магістральні проблеми сучасної феміністичної літературної критики. Вмсвітлення структурних культурологічних досліджень, асоціативних лабіринтів і ланцюгів, що з’ясовують роль феміністичної критики у творенні сучасного канону української літератури.
Аннотация к работе
Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка «Жіноче письмо» як естетичний та соціолінгвістичний феномен Іванов Микола, журналіст У статті на широкому фактологічному матеріалі проаналізовано магістральні проблеми сучасної феміністичної літературної критики. Основна увага сфокусована довкола феномена ecriture feminine (жіночого письма) і способів репрезентації фемінності у тексті. Результати й обговорення У 1970-х роках спостерігається своєрідний тектонічний злам у феміністичному дискурсі. Саме у цей період Елейн Шовалтер висуває досить широкий термін «гінокритика», об’єктом якого, у баченні дослідниці, є «історія, стилі, теми, жанри й структури жіночого письма, психодинаміка жіночої творчості, траєкторія особистої чи групової жіночої карєри і розвиток чи закони жіночої літературної традиції» [15, с. З самого початку феміністична критика мала еклектичну й міждисциплінарну природу, позаяк послуговувалася окремими методами інших авторитетних напрямків критики: соціолінгвістики, структуралізму, різних марксистських шкіл тощо. «Жіноче письмо» Е. Сіксу розуміє передусім як вільну гру значень у рамках послабленої граматичної структури: «Неможливо визначити жіночу практику письма, і завжди буде буде неможливо, оскільки цю практику не можна теоретизувати, класифікувати, кодувати... вона завжди переверуватиме дискурси, регламентовані фаллоцентричною системою; вона відбувається і відбуватиметься в інших сферах, ніж ті, які підпорядковані філософсько-теоретичні диктатурі.