Місце романів "В тупике" та "Сестры" в художній спадщині Вересаєва. Ідейно-художня своєрідність цих творів та внесок письменника у вирішення традиційної для літератури теми долі російської інтелігенції. Оновлення реалізму в літературі початку XX століття.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ БЕЗКОРОВАЙНА ОКСАНА ЛЕОНІДІВНА УДК 821. 161.1“19” “ЗАБУТА” ПРОЗА В.В.ВЕРЕСАЄВА 20-30-х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ (РОМАНИ “В ТУПИКЕ”, “СЕСТРЫ”) 10.01.02 - російська література Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Харків - 2005 Дисертацією є рукопис. До таких творів належать і романи відомого російського письменника В.В.Вересаєва “В тупике” (1923) та “Сестры” (1931). Цілком зрозуміла та пильна, щораз більша увага до “забутої” післяреволюційної прози Вересаєва, яку виявляють до неї як сучасні російські й українські дослідники, так і дослідники з далекого зарубіжжя (маємо на увазі перш за все роботи В.Туніманова, О.Завалішиної, П.Ібадлаєва, В.Еджертона та ін.). Підвищений ідейно-політичний резонанс романів “В тупике” та “Сестры”, які ознаменували собою народження опозиційно-гуманістичного напрямку в російській літературі 1920-30-х років, визначив переважну увагу радянської критики до ідейно-змістового аспекту творів; художньо-стильовим особливостям романів, своєрідності їх поетики, зазвичай, приділялося явно недостатньо уваги. Мета дисертації - здійснити системний аналіз романів В.В.Вересаєва “В тупике” та “Сестры” у контексті реалістичних традицій російської літератури; розкрити причини засудження їх офіційною радянською критикою; визначити місце і значення цих творів як у творчості письменника, так і в літературному процесі першої третини XX століття. Мета дисертаційного дослідження зумовлює необхідність розв’язати такі завдання: - здійснити аналіз роману “В тупике” як цілісної художньої системи; зіставити роман з іншими творами радянських письменників про революцію та громадянську війну; - всебічно дослідити проблематику й образну систему роману “Сестры” з метою виявлення морально-ідеологічних і естетичних домінант авторської свідомості; - з’ясувати найважливіші особливості поетики досліджуваних творів; - визначити найбільш характерні риси творчого методу “пізнього” Вересаєва; - дати об’єктивну оцінку післяреволюційної художньої творчості В.В.Вересаєва, її місця і значення в російській літературі XX століття. На основі всебічного аналізу роману “В тупике” у контексті ранньої радянської прози про революцію і громадянську війну було визначено особливий внесок письменника у розвиток цієї теми: напевно, уперше в підцензурній літературі Вересаєв порушив проблему декількох історичних “правд”, максимально об’єктивно й точно відтворивши надмірні труднощі громадських відносин у переломну історичну епоху. Нарешті співвідношення проблематики і поетики романів Вересаєва з процесами розвитку реалізму в літературі початку XX століття дозволило внести певні корективи в розв’язання важливого, дискусійного за своєю суттю питання про своєрідність творчого методу “пізнього” Вересаєва. Основні положення дисертації було викладено у виступах на Шостих (Харків, 2001) і Сьомих (Харків, 2002) міжнародних читаннях молодих учених пам’яті Л.Я.Лівшиця, Міжнародній науковій конференції “Феномен В.Г.Короленка: погляд із III тисячоліття” (Полтава, 2003), науково-практичній конференції “Демократична орієнтація творчості В.Г.Короленка” (Харків, 2003), Міжнародній науковій конференції “Література XX століття як соціальний феномен” (Чернівці, 2003), а також Міжнародній науковій конференції “Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки XX століття. Як випливає з дослідження, важливою особливістю композиції роману є вибірковий підхід Вересаєва до висвітлення кримських подій: деякі з них описуються автором усебічно, деталізовано, тим часом як про інші він повідомляє максимально стисло, коротко. Вересаєв навмисно відокремлює “підсумкові” повідомлення від інших сцен, оформлюючи їх як самостійні епізоди: стислість і безпристрасність повідомлень, доданих після емоційного сплеску попереднього фрагменту, тільки підкреслюють внутрішню драматичну напругу сцен і значно поглиблюють психологізм усього твору.