Аналіз проблем вивчення окремих індивідуально-авторських інтерпретацій "вічного" сюжету в контексті світової літератури. Особливості індивідуально-авторських модифікацій легенди про Дон Жуана, представлені у творах Дж. Байрона, О. Пушкіна, Л. Українки.
Аннотация к работе
Вічний сюжет про Дон Жуана в індивідуально-авторських інтерпретаціях Дж. Байрона, О. Пушкіна, Л. Українки авторський сюжет світовий література В українській компаративістиці останніх років, як і в літературознавстві загалом, спостерігається тенденція до переосмислення художніх особливостей літературно-естетичних явищ. З огляду на це виникає проблема вивчення окремих індивідуально-авторських інтерпретацій «вічного» сюжету (ВС) в контексті світової літератури. В українській науці «вічним сюжетам» присвячені праці А.Волкова, В.Гнатюка, М.Драгоманова, Ф.Колесси, А.Нямцу, В.Перетца, М.Сумцова, І.Франка, В.Щурата, які багатоаспектно розглядали їх у контексті фольклористичних, культурологічних, історико-літературних зацікавлень, звертаючи увагу на національні особливості «вічних» сюжетів та готовність культури-рецепієнта до їх сприйняття відповідно до своїх потреб. Важливість індивідуально-авторської розробки традиційного матеріалу при компаративному аналізі творів була підкреслена А. Нямцу в його студії «Легенда про Дон Жуана у світовій літературі» (1998), де він, зокрема, наголошує, що у процесі «поширення географії легендарні структури інтенсивно перероблювалися і пристосовувалися до вимог і традицій культури, що їх запозичує, їх первинна національна прикріпленість розмивалася і ставала або умовною (традиційною), або ж вона переорієнтувалася на специфічний онтологічний та духовний континуум середовища-реципієнта. Тенденції розвитку індивідуально-авторського підходу до осмислення і творчої переробки «вічного» сюжету розкрито у працях В.Агеєвої, А.Архангельського, О.Бабишкіна, Г.Брандеса, В.Вересаєва, Г.Гуковського (проблема авторського начала в мінітрагедії О.Пушкіна), В.Гуменюка, І.Дубашинського, Н.Дьяконової, О.Забужко (особливість трансформації «вічного» сюжету в «Камінному господарі» Лесі Українки), Н.Зборовської, Т.Мейзерської, П.Меннінга (інтерпретація донжуанівської теми Дж.Байроном), М.Наєнка, С.Павличко, Я.Поліщука, В.Ходасевича, Р.Якобсона, проте розгляд генетичних і типологічних зв’язків між цими та іншими літературними інтерпретаціями ренесансної легенди про «севільського бешкетника» є доволі звуженим. Обєктом дисертаційного дослідження є індивідуально-авторські модифікації (ІАМ) легенди про Дон Жуана, представлені у творах Дж.Байрона, О.Пушкіна, Лесі Українки. Окрім того, обрані митці-інтерпретатори «вічного» сюжету зробили вагомий внесок не тільки у світову донжуаніану, а й у всесвітню літературну скарбницю в цілому (так, Дж.Байрон є засновником окремого літературного напряму, О. Пушкін вважається новатором у розкритті «істинного романтизму» (термін О. Пушкіна), Леся Українка створює оригінальну «жіночу» концепцію неоромантизму). Дослідницькою базою роботи обрано оригінальні та перекладні видання твору Дж.Г.Н.Байрона «Дон Жуан», оригінальні видання творів О.С.Пушкіна «Кам’яний гість» та Лесі Українки «Камінний господар», а також автографи «Камінного господаря» Лесі Українки, що зберігаються в архіві відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України (фонд 2, № 784). Предметом дисертаційного дослідження є принципи наративного викладу, побудови системи образів, хронотопічного декорування легенди про Дон Жуана у творах Дж. Байрона, О. Пушкіна і Лесі Українки з урахуванням психологічних факторів творчості через звернення до авантексту, що набуває оригінального і пізнавального значення для з’ясування природи трансформацій вихідного «вічного» сюжету. Мета дослідження зумовила вирішення низки завдань: 1) окреслення пріоритетної проблематики дослідження ІАМ ВС і формування на цій основі методологічної схеми аналізу ІАМ ВС; 2) дослідження аспектуальних змін образу Дон Жуана щодо первинної ренесансної концепції; 3) висвітлення динаміки концепцій головного та другорядних героїв «вічного» сюжету у творах обраних авторів і розкриття конструктивного характеру системи персонажів на мікро- та макрорівнях; 4) аналіз своєрідності генологічної природи зазначених творів, яка виступає синтезом історичних і літературних парадигм, із виокремленням при цьому специфіки наратологічної та хронотопічної структур, авторської жанрової атрибуції ВС про Дон Жуана в осмисленні Дж. Байрона, О. Пушкіна і Лесі Українки; 5) визначення основних засад формування ІАМ ВС крізь призму категорій психології творчості.