Великі міста України як осередки суперечливих соціальних та етнокультурних процесів. Загальні тенденції етнокультурного розвитку в Харкові упродовж 30-х рр. Адміністративні центри російських національних районів. Урбанізація колишніх шахтарських селищ.
Аннотация к работе
Етнічна палітра Харкова була багатою і вже за переписом 1926 р. налічувала більше 60 національностей, причому питома вага окремих етнічних груп упродовж 30-х рр. залишалася сталою. Підтримання стійкості первинного етнокультурного ядра міста відбувалося за рахунок російської громади, яка складала третину населення міста, зросійщених місцевих етнічних груп, їх природного приросту та новоприбулих, що швидко русифікувалися в міському середовищі62. Навіть у трьох містах, що утримували лідерство в забезпеченні своїх мешканців питною водою - Одесі, Києві та Харкові - проблем залишалося вдосталь. Околиці міста на загал розорані городами, городяни тримають свійських тварин. Де і в яких саме галузях суспільного виробництва відбувалася інтенсивна міжетнічна взаємодія; яких конкретних форм набирав міжетнічний вплив; у яких формах здійснювалася асиміляція новоприбулого населення; була це повна асиміляція чи часткова; чи надавала національна політика Кремля можливості ефективно відтворювати національні культури; які функції відігравало, власне, місто, як специфічний соціокультурний феномен, у процесах міжетнічної взаємодії, адаптації та асиміляції в республіканському масштабі та на регіональному рівні ще передстоїть зясувати.