Розгляд книги "Спогади" Дмитра Павличка. Книга як синтетичне поєднання мемуарів, де автор звертається до осмислення свого життя від найперших кроків до сьогодення. Стосунки автора спогадів з його сучасниками. Авторська візія української історії 1940-х рр.
Аннотация к работе
Запорізький національний університет Спогади Дмитра Павличка: авторська візія української історії ХХ століття Стадніченко О.О., к. філол. н., доцент У статті розглядається книга Спогади Дмитра Павличка у двох томах, опублікована 2015 року. Вказується, що багато уваги приділено висвітленню стосунків власне автора спогадів з багатьма його сучасниками: письменниками і громадсько-політичними діячами за період від кінця 1940-х до наших днів. Інтерес до літератури non fiction в Україні, як і в більшості країн світу, викликаний, перш за все, тим, що автори мемуарної літератури зображують життя правдиво, хоча і з деяким елементом суб’єктивності, але водночас як безпосередні свідки подій. На думку М. Коцюбинської, художня документалістика, що заторкує увесь пласт українського культурного буття, може також слугувати інструментарієм і документальним матеріалом для літературознавчого дослідження, для новітнього переосмислення української мистецької спадщини. Саме тому це жанр ризикований і, можливо, тому українська мемуаристика існує тільки на ембріональному рівні [5, с.3], - такими роздумами почав М. Слабошпицький презентацію двокнижжя мемуарів відомого українського письменника і громадського діяча Дмитра Васильовича Павличка Спогади.