Богословський аналіз досягнень сучасної науки у вивченні людської репродукції. Аналіз тези про те, що Бог воплотився, наскільки це було можливо, через природу. Збіг Маріїних слів згоди з Божою волею з моментом її овуляції, який і став моментом Воплочення.
Аннотация к работе
«І слово стало тілом»: воплочення Христа з перспективи ембріології і генетики Кетрін Браун Ткач Анотація Богословський аналіз досягнень сучасної науки у вивченні людської репродукції дає нам нові аргументи на користь християнського вчення. У цій статті обґрунтовується теза про те, що Бог воплотився, наскільки це було можливо, через природу, а не чудесним чином обійшовши природу. Цілком очевидно, що Бог замислив усе так, щоб Відвідини Анни Марією відбулися саме тоді, коли Анна була на шостому місяці вагітності і ще не народжений Йоан Предтеча був уже здатний почути Маріїне привітання та фізично відгукнутися на нього. Сьогодні поширене припущення (Ендрю Лінкольна та інших), за яким Марія дала своєму синові зрілу яйцеклітину з одинарним набором ДНК. Отже, я припускаю, що в Марії відбулася нормальна овуляція, тобто з її яйника вийшов вторинний ооцит, але далі Бог надприродно трансформував один набір хромосом у цьому ооциті таким чином, щоб він містив Y-хромосому й чоловічий імпринтинг. Таким чином Марія як це завжди й стверджувала Церква була єдиним джерелом людської природи Ісуса, тоді як Бог був єдиним джерелом божественности й чоловічої статі свого Сина. Отже, та конкретна статева клітина, яка згодом визріє й вийде з яйника, щоб стати інкарнаційною зиготою, існувала в одному з Маріїних яйників ще тоді, коли сама Марія перебувала в лоні матері. Ця клітина ще не була тілом Христовим, але містила весь той матеріял, який у момент Благовіщення стане Христовим тілом. Наприклад, сам Ісус казав, що коли Яків мав видіння драбини, яка сполучувала небо і землю, це був прообраз Його приходу (Йо 1:51, 3:13). Іншим прообразом своєї смерти, погребу й воскресіння Господь називав триденне перебування Йони в череві кита (Мт 12:38-40). Святий Альберт Великий ще в ХІІ ст. вчив, що все в природі має свою мету.