"Скотской бунт. Письмо малороссийского помещика к своему петербургскому приятелю" (До 200-річчя від дня народження М.І.Костомарова та 100-ліття першої публікації "Скотского бунта") - Статья

Скотской бунт. Письмо малороссийского помещика к своему петербургскому приятелю (До 200-річчя від дня народження М.І.Костомарова та 100-ліття першої публікації «Скотского бунта») Н.И.Костомаров У сатиричній фантасмагорії М.Костомарова представлено нещадну критику нігілістичних, авторитарних та антигуманістичних тенденцій російського революційного руху 1870-х рр. В алегоричних образах суспільних «тварин» показано неминучість виродження як тогочасних революційних практик, так і урядового управління, що іґнорують морально-етичні та гуманістичні засади людського буття. Притча М.Костомарова репрезентує моралістичне й гуманістичне переосмислення неґативної рецепції терористичних та авторитарних практик революціонерів в антинігілістичних романах 1860-1870-х рр. На відміну від антинігілістичних творів автор формулює, висуває й намагається відповісти на питання про ймовірний сценарій ближчого суспільного майбуття після досягнення революційної мрії. Сюжет фантасмагорії постає як своєрідна предтеча фабули знаної повісті-антиутопії «Скотоферма» («Колгосп тварин») англійського письменника Дж.Орвелла - відомого критика радянського тоталітаризму. Зрештою країну накрила хвиля кривавих терористичних актів і збройних нападів на урядових сановників, чиновників, адміністраторів кінця 1870 - початку 1880-х рр., які увінчалися серією замахів на життя імператора Олександра ІІ й, урешті-решт, його вбивством 1 березня 1881 р. Революційний терор на тлі каральних урядових репресій несподівано спричинив співчуття значної частини освіченої громадськості до екстремістських практик народників. Низку таких метаморфоз було описано в антинігілістичних творах М.Лєскова, В.Клюшникова, О.Писемського та ін., а найбільше - у відомому романі «Біси» Ф.Достоєвського, виданому на початку 1870-х рр. Власне, «Біси» стали літературним осмисленням тогочасних метаморфоз, пов’язаних із народженням культу професійних революціонерів, що постав у формі так званої «нечаївщини» (від імені очільника нелеґальної організації «Народна розправа» С.Нечаєва). Звісно, ця «формула» побутувала у вигляді безлічі суспільних, культурних, психологічних проекцій зі строкатою та динамічною палітрою відтінків, барв і відчуттів, як у революційному, так й урядовому таборах, і навіть у мовчазній більшості тодішніх «глядачів», що начебто залишалася на «нейтральному» полі. Одну з таких нетривіальних і, на превеликий жаль, так і не почутих відповідей запропонував Микола Костомаров - інтелектуал, який жив і творив у координатах двох культурних світів, українського та російського. Тільки шлюб 9 травня 1875 р. з Аліною Кисіль (народженою Крагельською, за першим чоловіком Кисіль), яка за гіркою іронією долі була колишньою нареченою М.Костомарова напередодні його арешту у справі кирило-мефодіївських братчиків, потроху повернув історика до життя і творчих експериментів. Прилуки Полтавської ґубернії), де була садиба першого чоловіка А.Костомарової . За свідченням Д.Мордовця, це сталося влітку 1880 р. «У це літо, згадується, перебуваючи в більш жартівливому стані духу, Микола Іванович написав доволі злу сатиру - “Бунт зверей”, котра, однак, ніде не була надрукована, тому що сатира ця - була двосічна і - стосовно багато чого - несправедлива» (тут і далі у вступній статті курсив наш - О.Я.). Тож він доклав поважних зусиль для публікації свого твору. костомаров сатиричний революційний рух Восени 1880 - на початку 1881 рр. М.Костомаров звертався до видавців і редакторів із пропозицією публікації. Приміром, його фантасмагорія згадується в листуванні з редактором «Исторического вестника» С.Шубинським. Приятельські стосунки автора з редактором - О.Гатцуком - начебто давали підстави сподіватися на публікацію притчі, позаяк на шпальтах цього видання впродовж другої половини 1870-х і навіть у 1880 р. було видрукувано ряд невеликих творів М.Костомарова. Скажімо, постать мудреця Омелька - «знавця природи доморощеної худоби», котрий радить своєму панові перед загрозою цілковитої поразки оголосити про звільнення всіх тварин, що має їх розділити й пересварити між собою. більше, М.Костомаров зі своєю тонкою та проникливою інтуїцією впритул наблизився до думки про те, як потворно й жахливо може виглядати втілена суспільна мрія, котра у ХХ ст. набуде страшних і ґвалтовних обрисів «реалізованої утопії». Но так ли это на самом деле?. Зовут его Омелько.